Матеріали ЗМІ

Чи допустиме взяття під варту або арешт суддів, затриманих «на гарячому», без згоди ВРП

09.02.2017

Видання: «Ракурс»
Номер видання:
Автор: Анатолій МІРОШНРЧЕНКО, Геннадій ДУБОВ

Двозначність Сѓ Р·Р°РєРѕРЅС– С”, але вирішуватися РІ РїРѕРґС–Р±РЅРёС… випадках РІРѕРЅР° має лише РЅР° РєРѕСЂРёСЃС‚СЊ РѕСЃРѕР±Рё

Менше РЅС–Р¶ Р·Р° місяць після набуття чинності Законом України «РџСЂРѕ Вищу раду правосуддя» професійні кола юристів включно С–Р· представниками самої Р’Р Рџ, НАБУ та Генеральної прокуратури сколихнула публічна РґРёСЃРєСѓСЃС–СЏ щодо реалізації повноважень цього новоствореного органу. Йдеться РїСЂРѕ надання Р·РіРѕРґРё РЅР° взяття РїС–Рґ варту чи арешт СЃСѓРґРґС–РІ, СЏРєС– були затримані РїС–Рґ час або відразу Р¶ після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

РњРѕРІР° Р№РґРµ РїСЂРѕ принципово РІС–РґРјС–РЅРЅС– РїС–РґС…РѕРґРё РґРѕ тлумачення положення С‡. 2 СЃС‚. 124 Конституції України та РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРёС… положень РљРџРљ України, законів «РџСЂРѕ Вищу раду правосуддя» та «РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ», РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ СЏРєРёС… без Р·РіРѕРґРё Р’Р Рџ СЃСѓРґРґСЋ РЅРµ може бути затримано або утримувано РїС–Рґ вартою чи арештом РґРѕ винесення обвинувального РІРёСЂРѕРєСѓ СЃСѓРґРѕРј. Виняток — «Р·Р°С‚римання СЃСѓРґРґС– РїС–Рґ час або відразу Р¶ після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину».

17 січня 2017 року ВРП зробила публічну заяву, згідно з якою затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом здійснюється за її згодою. Виняток із загального правила встановлено лише щодо затримання як тимчасового запобіжного заходу. Якщо суддю затримано під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, згода ВРП не потрібна. Проте обрання запобіжних заходів у виді арешту чи взяття під варту щодо суддів потребує одержання згоди ВРП у будь-якому разі.

Принципово іншу позицію обстоює НАБУ, стверджуючи, що затримання та арешт судді у випадках, якщо його здійснено під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може відбуватися без згоди ВРП. (Дивіться, наприклад, повідомлення на офіційному сайті НАБУ від 25 січня 2017 року.) Водночас Бюро заявляє про намір і надалі керуватися саме таким розумінням положень Конституції України як нормативного акта вищої юридичної сили.

Суперечливу позицію РІ цій міжвідомчій РґРёСЃРєСѓСЃС–С— зайняла Генеральна прокуратура України. Спочатку Юрій Р›СѓС†РµРЅРєРѕ Сѓ своєму листі ініціював проведення термінових засідань Р’Р Рџ С– зібрання необхідного РєРІРѕСЂСѓРјСѓ С—С— членів для забезпечення невідкладного отримання Р·РіРѕРґРё РЅР° утримання СЃСѓРґРґС– РїС–Рґ вартою С– заявив РїСЂРѕ СЃРІРѕСЋ підтримку позиції Р’Р Рџ. Пізніше ГПУ (РІ РѕСЃРѕР±С– речника Лариси РЎР°СЂРіР°РЅ), повністю солідаризувавшись С–Р· РґСѓРјРєРѕСЋ НАБУ, фактично назвала позицію Р’Р Рџ незаконною та закликала «СѓС‚риматися РІС–Рґ вільного трактування Конституції України, залишивши ці повноваження компетентним державним інституціям».

До РґРёСЃРєСѓСЃС–С— (СЏРєР° точилася насамперед Сѓ соціальних мережах, але виливалася С– РІ інші форми, РЅР° зразок «РїРµСЂС„ормансу Р· продажу індульгенцій» РїС–Рґ Р’Р Рџ) долучилися широкі кола правників. РќР° жаль, РІ РЅРёС… переважає емоційний контекст.

Стикаючись С–Р· певною двозначністю положень законодавства (Р° багатозначність, СЏРє РІС–РґРѕРјРѕ, С” невіддільною ознакою Р±СѓРґСЊ-СЏРєРѕС— РјРѕРІРё), значна частина учасників РґРёСЃРєСѓСЃС–С— обирають тлумачення, СЏРєРµ С—Рј більш близьке чи то РІ силу власних переконань, чи то РІ силу місця роботи. Причому, РЅР° жаль, замість фахової РґРёСЃРєСѓСЃС–С— часто лунають звинувачення, Р· РѕРґРЅРѕРіРѕ Р±РѕРєСѓ, РІ «РєСЂРёС€СѓРІР°РЅРЅС– СЃСѓРґРґС–РІ-хабарників», Р° Р· іншого — Сѓ «РіСЂР°РЅС‚оїдстві» та «С€Р°СЂРёРєС–вщині» тощо. Такий РїС–РґС…С–Рґ, С–Р· нашого погляду, С” контрпродуктивним.

Тож пропонуємо проаналізувати обґрунтованість обох підходів до проблеми в частині справді серйозних аргументів, що висловлюються, на наш погляд, з обох боків.

Граматичне тлумачення. РћСЃРЅРѕРІРЅС– аргументи прихильників позиції, СЏРєСѓ обстоює НАБУ, зводяться РґРѕ неможливості двозначного граматичного тлумачення С‡. 2 СЃС‚. 126 Конституції України. Р— цього погляду, оскільки перша частина речення РЅРѕСЂРјРё («Р±РµР· Р·РіРѕРґРё Вищої ради правосуддя СЃСѓРґРґСЋ РЅРµ може бути затримано або утримувано РїС–Рґ вартою чи арештом РґРѕ винесення обвинувального РІРёСЂРѕРєСѓ СЃСѓРґРѕРј») має закінчену модель та включена РґРѕ основоположної залежності «Р±РµР· Р·РіРѕРґРё Р’Р Рџ», РґСЂСѓРіР° частина речення («Р·Р° винятком затримання СЃСѓРґРґС– РїС–Рґ час або відразу Р¶ після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину») встановлює виключення Р· РґС–С— правової конструкції першої частини речення РІ цілому.

Р’ іншому разі виключення С–Р· загального правила мало Р± бути викладено РЅРµ після цілісної конструкції «Р·Р°С‚римання, арешт, взяття РїС–Рґ варту», Р° конкретно після окремої С—С— частини, тобто «Р·Р°С‚римання».

Втім, СЏРє РјС–РЅС–РјСѓРј РЅРµ менш обґрунтованим С” С– протилежний РїС–РґС…С–Рґ. Р—Р° РЅРёРј перша частина положення С‡. 2 СЃС‚. 126 Конституції України С” РґРёР·’юнктивним судженням, оскільки використані поняття «Р·Р°С‚римання», «Р°СЂРµС€С‚», «РІР·СЏС‚тя РїС–Рґ варту» розділені логічними сполучниками «С‡Рё» та «Р°Р±Рѕ». РЈ Р·РІ’СЏР·РєСѓ Р· тим, що Р·Р° правилами формальної логіки таке судження Р±СѓРґРµ істинним Сѓ разі істинності хоча Р± однієї Р· Р№РѕРіРѕ частин, сприймати Р№РѕРіРѕ СЏРє цілісне неможливо. До того Р¶ Сѓ РґСЂСѓРіС–Р№ частині конституційної РЅРѕСЂРјРё вжито вислів «Р·Р° винятком Р·Р°С‚римання СЃСѓРґРґС–», що свідчить РїСЂРѕ С—С— Р·РІ'СЏР·РѕРє лише Р· окремою частиною першого речення РЅРѕСЂРјРё («Р·Р°С‚римання»). Поширення такого Р·РІ’СЏР·РєСѓ Р№ РЅР° С—С— інші частини було Р± можливим Сѓ разі наявності іншого формулювання, наприклад: «Р·Р° винятком, коли СЃСѓРґРґСЋ було затримано…».

На наш погляд, обидва підходи мають право на існування, втім, сам цей факт свідчить, що положення Основного Закону у відповідній частині є двозначними.

РЎСѓР±’єктивний РїС–РґС…С–Рґ РґРѕ тлумачення. Р”Рѕ інших аргументів, СЏРєС– висувають прихильники РїС–РґС…РѕРґСѓ, СЏРєРёР№ РјРё СѓРјРѕРІРЅРѕ назвемо «РїРѕР·РёС†С–СЏ НАБУ», належить посилання РЅР° пояснювальну записку, подану ініціатором конституційних Р·РјС–РЅ. РўСѓС‚ без жодних двозначностей ідеться РїСЂРѕ відсутність необхідності Р·РіРѕРґРё Р’Р Рџ РїСЂРё обранні запобіжних заходів СЃСѓРґРґСЏРј Сѓ разі С—С… затримання безпосередньо РїС–Рґ час чи після вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Втім, РЅР° наш погляд, СЃСѓР±’єктивний РїС–РґС…С–Рґ РґРѕ тлумачення права («С‰Рѕ думав законодавець, ухвалюючи закон») Сѓ цьому разі, РїРѕ-перше, застосований некоректно, Р° РїРѕ-РґСЂСѓРіРµ, РІ сучасних умовах взагалі РЅРµ може бути визначальним РїСЂРё тлумаченні права. Щодо некоректного застосування, то видається СЃСѓРјРЅС–РІРЅРѕСЋ можливість Р·’ясування «РІРѕР»С– законодавця» РЅР° підставі факультативних документів СЃСѓР±’єкта законодавчої ініціативи (президента України) Р·Р° відсутності РІ РЅСЊРѕРіРѕ повноважень ухвалювати закони. Коротко кажучи, автор пояснювальної записки РЅРµ С” законодавцем.

Більш того, якщо РІ абсолютистських монархіях ще бодай теоретично можна було уявити, що Р¶ думав монарх, ухвалюючи закон, то щодо 226+ народних депутатів відповісти РЅР° це запитання С–Р· задовільною точністю РЅРµ вдасться. Втім, вважаємо, що навіть ставити перед СЃРѕР±РѕСЋ питання РїСЂРѕ те, що мали РЅР° увазі депутати, ухвалюючи закон, РЅРµ варто. Задача законодавця — прийняти закон. Після цього РІ силу принципу поділу прав законодавець РЅРµ має жодного відношення РґРѕ Р№РѕРіРѕ тлумачення та застосування, це прерогатива правозастосовних органів, насамперед — СЃСѓРґСѓ. Р† ситуація, РІ СЏРєС–Р№ С‚лумачення закону (чи іншого документу) Р±СѓРґРµ зрештою істотно відрізнятися РІС–Рґ змісту, СЏРєРёР№ Сѓ РЅСЊРѕРіРѕ закладали творці, С” РЅРµ лише поширеною, Р° Р№ нормальною — згадаймо лише застосування Конвенції РїСЂРѕ захист прав людини та основоположних СЃРІРѕР±РѕРґ СЏРє «Р¶РёРІРѕРіРѕ інструменту».

Втім, посилання РЅР° пояснювальну записку РІСЃРµ-таки може бути РєРѕСЂРёСЃРЅРёРј, але РЅРµ для РІС–РґРїРѕРІС–РґС– РЅР° запитання, що мав РЅР° увазі законодавець, Р° для того, щоб зрозуміти мету, призначення РЅРѕСЂРјРё, тобто щоб застосувати цільове (телеологічне) тлумачення закону. Хоча Р·РѕРІСЃС–Рј РЅРµ РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРѕРІРѕ, що Р· поглядом РЅР° призначення РЅРѕСЂРјРё, викладеним, скажімо, Сѓ пояснювальній записці, Сѓ правозастосуванні слід погоджуватися.

Таким чином, в цьому разі зміст пояснювальної записки не можна вважати вирішальним для дискусії.

Цільове (телеологічне) тлумачення. РћР±РёРґРІС– сторони РІ РґРёСЃРєСѓСЃС–С— наводять РЅРёР·РєСѓ аргументів, чому С—С…РЅС” СЂРѕР·СѓРјС–РЅРЅСЏ закону С” найкращим.

Прихильники позиції НАБУ вказують, що лише їхній підхід дає змогу забезпечити невідворотність покарання та, зрештою, сприяє очищенню судової системи.

Опоненти вказують РЅР° те, що РѕРєСЂС–Рј взяття РїС–Рґ варту та арешту С” Р№ інші запобіжні заходи, СЏРєС– РІ більшості випадків цілком можуть забезпечити належну поведінку СЃСѓРґРґС–-підозрюваного. Вказується також РЅР° те, що члени Р’Р Рџ діють РЅР° постійній РѕСЃРЅРѕРІС–, Р№ Р·РѕРІСЃС–Рј РЅРµ очевидно, що РІРѕРЅРё РЅРµ встигнуть розглянути питання РїСЂРѕ Р·РіРѕРґСѓ РЅР° взяття РїС–Рґ варту чи домашній арешт Сѓ 60-РіРѕРґРёРЅРЅРёР№ строк (СЏРєРёР№ випливає Р· правил С‡. 2 СЃС‚. 211 РљРџРљ України), якщо, Р·РІС–СЃРЅРѕ, правоохоронні органи звернуться РїРѕ отримання такої Р·РіРѕРґРё РІ СЂРѕР·СѓРјРЅРёР№ строк.

Прихильники позиції Р’Р Рџ також наголошують РЅР° необхідності забезпечити незалежність СЃСѓРґРґС–РІ, СЏРєР° ставиться РїС–Рґ СЃСѓРјРЅС–РІ можливістю затримання СЃСѓРґРґС– РЅР° місці вчинення тяжкого злочину, наприклад, Сѓ РІРёРґС– «РІРёРЅРµСЃРµРЅРЅСЏ завідомо неправосудного рішення», без додаткових процедурних запобіжників Сѓ РІРёРґС– Р·РіРѕРґРё Р’Р Рџ. РќР° твердження РїСЂРѕ те, що запобіжний захід для СЃСѓРґРґС– має обирати Р№РѕРіРѕ колега — слідчий СЃСѓРґРґСЏ, висувається контраргумент: цей СЃСѓРґРґСЏ потрапляє РІ реальну небезпеку опинитися РЅР° місці підозрюваного, якщо Р№РѕРіРѕ рішення РЅРµ сподобається правоохоронним органам. До речі, показово, що частина прихильників позиції НАБУ РїС–Рґ час обговорення РІ соцмережах власне С– пропонували затримати самого слідчого СЃСѓРґРґСЋ, СЏРєРёР№ РЅРµ обрав своєму колезі запобіжний захід Сѓ РІРёРґС– тримання РїС–Рґ вартою через відсутність Р·РіРѕРґРё Р’Р Рџ, «РЅР° місці вчинення тяжкого злочину».

РњРё маємо власну позицію щодо того, СЏРєРёР№ С–Р· наведених РїС–РґС…РѕРґС–РІ С” більш адекватним сьогоднішній ситуації РІ Україні (адже тлумачити положення закону слід РЅРµ абстрактно, Р° РІ конкретно визначених історичних умовах). Втім, розуміємо, що наша РґСѓРјРєР° С” СЃСѓР±’єктивною, С– навряд чи РІРѕРЅР° спроможна переконати РєРѕРіРѕСЃСЊ Р· опонентів.

Хотілося Р± звернути увагу РЅР° інше. РЇРє РјРё намагалися показати вище, СЃР°РјС– РїРѕ СЃРѕР±С– положення СЃС‚. 126 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону С” двозначними, С– беззастережних аргументів (Р· арсеналу, розглянутого вище) РЅР° користь Р±СѓРґСЊ-СЏРєРѕРіРѕ Р· варіантів тлумачення немає.

Слід відзначити, що Сѓ процесуальному законі також, СЏРє РјС–РЅС–РјСѓРј, позитивно РЅРµ передбачено можливості взяття РїС–Рґ варту та арешту СЃСѓРґРґС– без Р·РіРѕРґРё Р’Р Рџ, якщо тільки РЅРµ розглядати СЏРє таку можливість відтворення положень СЃС‚. 126 Конституції України Сѓ С‡. 1 СЃС‚. 482 РљРџРљ України.

Зробивши РІРёСЃРЅРѕРІРѕРє РїСЂРѕ двозначність закону, слід згадати, що ця двозначність стосується процедури обмеження РѕРґРЅРѕРіРѕ Р· основоположних прав людини — права РЅР° СЃРІРѕР±РѕРґСѓ. Р† те, що тут ідеться РїСЂРѕ СЃСѓРґРґС–РІ, нічого РЅРµ Р·РјС–РЅСЋС”, РѕРєСЂС–Рј того, що РєСЂС–Рј особистих прав СЃСѓРґРґС–, Сѓ цьому разі йдеться РїСЂРѕ захист також С– іншого блага — незалежності СЃСѓРґРґС–РІ, СЏРєР° С” ключовою для належного правосуддя.

Право РЅР° СЃРІРѕР±РѕРґСѓ гарантується Конституцією України, СЏРєР° передбачає можливість Р№РѕРіРѕ обмеження шляхом арешту або тримання РїС–Рґ вартою лише «Р·Р° вмотивованим рішенням СЃСѓРґСѓ С– тільки РЅР° підставах та РІ РїРѕСЂСЏРґРєСѓ, встановлених законом» (С‡. 2 СЃС‚. 29). Аналогічний РїС–РґС…С–Рґ, СЏРєРёР№ допускає позбавлення СЃРІРѕР±РѕРґРё лише «РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ процедури, встановленої законом», закріплений Сѓ СЃС‚. 5 Конвенції РїСЂРѕ захист прав людини та основоположних СЃРІРѕР±РѕРґ. Практика застосування останньої Європейським СЃСѓРґРѕРј С–Р· прав людини виробила РїС–РґС…С–Рґ, СЏРєРёР№, РЅР° наш погляд, С” єдино можливим Сѓ державі, що прагне бути правовою: РїС–Рґ «Р·Р°РєРѕРЅРѕРј» можна розуміти лише акт, СЏРєРёР№, зокрема, відповідає вимогам правової визначеності, С” «РїРµСЂРµРґР±Р°С‡СѓРІР°РЅРёРј Сѓ застосуванні». Іншими словами, двозначності РІ правовому регулюванні слід тлумачити РЅР° користь СЃРІРѕР±РѕРґРё РѕСЃРѕР±Рё. Якщо вчинити РІ такому разі інакше, СЏРє можна чекати РІС–Рґ СЃСѓРґРґС–РІ, що РІРѕРЅРё тлумачитимуть РЅР° користь РѕСЃРѕР±Рё Р±СѓРґСЊ-СЏРєС– інші двозначності РІ законі?

Виходячи Р·С– сказаного, вважаємо, що альтернативи тлумаченню СЃС‚. 126 Конституції України Сѓ СЃРїРѕСЃС–Р±, СЏРєРёР№ передбачає РѕР±РѕРІ’язковість Р·РіРѕРґРё Р’Р Рџ РЅР° взяття РїС–Рґ варту та арешт СЃСѓРґРґС– навіть Сѓ разі Р№РѕРіРѕ затримання «РЅР° гарячому», немає. Двозначність РІ законі С”, але вирішуватися РІ РїРѕРґС–Р±РЅРёС… випадках РІРѕРЅР° має лише РЅР° користь РѕСЃРѕР±Рё.

Повернутися до переліку розділу