Нормативні акти

Рішення Конституційного Суду України від 16.05.2007 № 1-рп/2007

ІМЕНЕМ  УКРАЇНР

РІШЕННЯ

РљРћРќРЎРўРТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНР

у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції про офіційне тлумачення положення частини п'ятої статті 20 Закону України "Про судоустрій України"(справа про звільнення судді з адміністративної посади)

 

Рј. Рљ Рё С— РІ                                                          Справа в„– 1-6/2007

16 травня 2007 року

в„– 1-СЂРї/2007                                         

      

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

 

Домбровського Івана Петровича – головуючий,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня Р’’ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Овчаренка Р’’ячеслава Андрійовича,

Станік Сюзанни  Романівни,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Ткачука Павла Миколайовича – СЃСѓРґРґСЏ-доповідач,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув РЅР° пленарному засіданні справу Р·Р° конституційним поданням Вищої ради юстиції РїСЂРѕ офіційне тлумачення положення частини Рї'ятої  статті  20 Закону України  "РџСЂРѕ судоустрій України" РІС–Рґ 7 лютого 2002 СЂРѕРєСѓ в„– 3018–ІІІ (Відомості Верховної Ради України, 2002 СЂ., в„– 27, СЃС‚. 180).

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 41Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Вищої ради юстиції.

Підставою для розгляду справи відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є практична необхідність в офіційній інтерпретації зазначених положень Закону України "Про судоустрій України".

 

Заслухавши суддю-доповідача Ткачука П.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

Сѓ СЃ С‚ Р° РЅ Рѕ РІ Рё РІ:

1. РЎСѓР±'єкт права РЅР° конституційне подання – Вища рада юстиції – звернувся РґРѕ Конституційного РЎСѓРґСѓ України Р· клопотанням дати офіційне тлумачення положення частини Рї’ятої статті 20 Закону України "РџСЂРѕ судоустрій України" (далі – Закон) “СЃСѓРґРґСЏ може бути звільнений Р· адміністративної посади (РєСЂС–Рј адміністративних посад Сѓ Верховному РЎСѓРґС– України) РІ РїРѕСЂСЏРґРєСѓ, визначеному цією статтею, також Р·Р° ініціативою Вищої ради юстиції”.

Необхідність в офіційному тлумаченні, як зазначається у конституційному поданні, виникла у зв'язку з різним розумінням та застосуванням положення Закону щодо порядку ініціювання Вищою радою юстиції питання про звільнення суддів з адміністративних посад.

2. З метою повного та всебічного дослідження порушених у конституційному поданні питань Конституційний Суд України звернувся до органів державної влади та наукових установ з пропозицією надати відповідну інформацію.

РЈ листі Президента України РґРѕ Конституційного РЎСѓРґСѓ України  вказується, що частиною Рї'ятою статті 20 Закону Вищу раду юстиції уповноважено ініціювати звільнення СЃСѓРґРґС– Р· адміністративної посади безпосередньо перед главою держави. Така ініціатива Вищої ради юстиції Р·Р° СЃРІРѕС—РјРё правовими наслідками може розглядатися СЏРє альтернатива поданню Голови Верховного РЎСѓРґСѓ України РїСЂРѕ звільнення СЃСѓРґРґС– Р· адміністративної посади.

Голова Верховної Ради України вважає, що процедура звільнення судді з адміністративної посади в суді загальної юрисдикції, в тому числі вирішення питання щодо права Вищої ради юстиції брати участь в ініціюванні такого звільнення, має визначатися законом. Положення третього речення частини п'ятої статті 20 Закону слід розглядати як таке, що уповноважує Вищу раду юстиції самостійно вносити подання Президенту України про звільнення судді з адміністративної посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності, присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно нього, що зумовлено наявністю підстав для звільнення з посади професійного судді.

Позиція Верховного Суду України полягає в тому, що звільнення судді з адміністративної посади можливе лише за наявності рекомендації Ради суддів України за поданням Голови Верховного Суду України, а Вища рада юстиції може виступати в якості ініціатора процедури такого звільнення.

Таку ж позицію займає Рада суддів України.

Висновки фахівців Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зводяться до того, що Вища рада юстиції не може вносити подання про звільнення голови та заступника голови суду безпосередньо Президентові України.

РЈ листі Комітету Верховної Ради України Р· питань правової політики вказується РЅР° неконституційність положення частини Рї’ятої статті 20 Закону. РќР° Р№РѕРіРѕ РґСѓРјРєСѓ, наділення Президента України повноваженнями призначати СЃСѓРґРґСЋ РЅР° посаду голови СЃСѓРґСѓ, заступника голови СЃСѓРґСѓ та звільняти Р№РѕРіРѕ Р· С†iєї посади суперечить Конституції України (частині першій статті 6, частині РґСЂСѓРіС–Р№ статті 8, частині РґСЂСѓРіС–Р№ статті 19), оскільки Р·РіС–РґРЅРѕ Р· РћСЃРЅРѕРІРЅРёРј Законом України глава держави, повноваження СЏРєРѕРіРѕ визначаються виключно Конституцією України, РЅРµ наділений правом призначати СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° адміністративні посади та звільняти С—С… Р· цих посад. РЈ листі також зазначається, що це положення Закону РЅРµ узгоджується Р· гарантованим Конституцією України принципом незалежності СЃСѓРґРґС–РІ.

3. РќР° пленарному засіданні Конституційного РЎСѓРґСѓ України представники СЃСѓР±'єкта права РЅР° конституційне подання Полтавець Р®.Рџ., РђСЂС…РёРїРѕРІРёС‡ Р›.Р’., Постійний представник Верховної Ради України Сѓ Конституційному РЎСѓРґС– України Селіванов Рђ.Рћ., представник Президента України Мармазов Р’.Р„., представник Верховного РЎСѓРґСѓ України та Ради СЃСѓРґРґС–РІ України Волков Рћ.Р¤. підтримали позиції органів, СЏРєС– РІРѕРЅРё представляли.

4. Аналізуючи частину Рї’яту статті 20 Закону РЅР° предмет офіційного тлумачення, Конституційний РЎСѓРґ  України РІРёСЏРІРёРІ ознаки невідповідності Конституції України С—С— положення РїСЂРѕ надання Президенту України повноважень призначати та звільняти голів, заступників голів СЃСѓРґС–РІ.

Р—Р° таких обставин Конституційний РЎСѓРґ України вважає Р·Р° необхідне РЅР° підставі частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 95 Закону України “РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України” вирішити питання щодо відповідності Конституції України цього положення Закону.

5. Конституція України надала Президентові України СЂСЏРґ повноважень стосовно організації С– діяльності СЃСѓРґРѕРІРѕС— влади. Р—РіС–РґРЅРѕ Р· пунктом 22 частини першої статті 106, частиною Рї’ятою статті 126 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України Президент України має право РІ РїРѕСЂСЏРґРєСѓ, визначеному законом (РїСѓРЅРєС‚ 14 частини першої статті 92, стаття 153 Конституції України), призначати РЅР° посади та звільняти Р· посад третину складу Конституційного РЎСѓРґСѓ України. РќР° підставі пункту 23 частини першої статті 106 Конституції України глава держави Сѓ визначеному законом РїРѕСЂСЏРґРєСѓ утворює СЃСѓРґРё. Президент України має також право здійснювати перше призначення РЅР° посаду професійного СЃСѓРґРґС– строком РЅР° Рї’ять СЂРѕРєС–РІ (частина перша статті 128 Конституції України) та звільняти Р№РѕРіРѕ Р· цієї посади (частина Рї’ята статті 126 Конституції України). Однак повноважень призначати СЃСѓРґРґСЋ РЅР° посаду голови СЃСѓРґСѓ, заступника голови СЃСѓРґСѓ та звільняти Р№РѕРіРѕ Р· цієї посади Конституція України Президентові України РЅРµ надала.

6. Р’С–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ пункту 31 частини першої статті 106 Конституції України повноваження Президента України визначаються лише РћСЃРЅРѕРІРЅРёРј Законом України. РќР° цю обставину Конституційний РЎСѓРґ України неодноразово вказував Сѓ СЃРІРѕС—С… рішеннях, зокрема Сѓ рішеннi РІС–Рґ 10 квітня 2003 СЂРѕРєСѓ в„– 7-СЂРї/2003 (справа РїСЂРѕ гарантії діяльності народного депутата України), РґРµ сказано, що “повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, Р° це унеможливлює прийняття законів, СЏРєС– встановлювали Р± інші Р№РѕРіРѕ повноваження (права та РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРё)”, та РІ СЂiшеннi РІС–Рґ 7 квітня
2004 СЂРѕРєСѓ в„– 9-СЂРї/2004  (справа РїСЂРѕ Координаційний комітет), РІ СЏРєРѕРјСѓ вказано, що повноваження Президента України, СЏРє С– повноваження Верховної Ради України, визначаються Конституцією України.

Отже, надання Президентові України частиною Рї’ятою статті 20 Закону повноважень призначати СЃСѓРґРґСЋ РЅР° посаду голови, заступника голови СЃСѓРґСѓ, Р° також звільняти Р№РѕРіРѕ Р· цієї посади суперечить статті 106 Конституції України, тобто це положення Закону С” неконституційним.

Конституційний Суд України вважає, що питання про призначення на посаду голови, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) мають бути врегульовані в законодавчому порядку.

7. Приймаючи рішення Сѓ цій справі, Конституційний РЎСѓРґ України враховує вироблені міжнародним співтовариством засади незалежності СЃСѓРґРѕРІРёС… органів, викладені, зокрема, РІ рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи РІС–Рґ 13 жовтня 1994 СЂРѕРєСѓ в„– (94)12 “Незалежність, дієвість та роль СЃСѓРґРґС–РІ”, РґРµ вказується, що орган, СЏРєРёР№ уповноважений приймати рішення щодо кар’єри СЃСѓРґРґС–РІ, повинен бути незалежним РІС–Рґ СѓСЂСЏРґСѓ та адміністративних органів; Сѓ Європейській хартії РїСЂРѕ Закон “РџСЂРѕ статус СЃСѓРґРґС–РІ” РІС–Рґ 10 липня 1998 СЂРѕРєСѓ, РІ СЏРєС–Р№ передбачається, що рішення РїСЂРѕ службове підвищення СЃСѓРґРґС– вносяться органом, незалежним РІС–Рґ виконавчої та законодавчої влади; РІ “РћСЃРЅРѕРІРЅРёС… принципах незалежності СЃСѓРґРѕРІРёС… органів”, схвалених резолюціями в„– 40/32 РІС–Рґ 29 Р»РёСЃС‚опада 1985 СЂРѕРєСѓ та в„– 40/146 РІС–Рґ 13 РіСЂСѓРґРЅСЏ 1985 СЂРѕРєСѓ Генеральної Асамблеї РћРћРќ, РІ СЏРєРёС… зазначається, що усунення РІС–Рґ посади чи звільнення СЃСѓРґРґС– мають бути предметом незалежної перевірки.

Взято РґРѕ уваги також РІРёСЃРЅРѕРІРѕРє  експертів Ради Європи РІС–Рґ 19 РіСЂСѓРґРЅСЏ 2002 СЂРѕРєСѓ щодо Закону України “РџСЂРѕ судоустрій України” стосовно того, що президент РЅРµ може відігравати Сѓ РїС–РґР±РѕСЂС– СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° адміністративні посади настільки активну роль, та положення Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого СЃСѓРґСѓ РІ Україні РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ європейських стандартів, схваленої Указом Президента України РІС–Рґ 10 травня 2006 СЂРѕРєСѓ в„– 361, РІ СЏРєРѕРјСѓ передбачається запровадити РїРѕСЂСЏРґРѕРє, Р·Р° СЏРєРёРј адміністративні посади РІ судах займатимуть СЃСѓРґРґС–, призначені органами СЃСѓРґРґС–РІСЃСЊРєРѕРіРѕ самоврядування.

8. Конституційний РЎСѓРґ України виходить Р· того, що положення частини Рї’ятої статті 20 Закону, СЏРєРµ СЃСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання просить витлумачити, Р° саме щодо участі Вищої ради юстиції Сѓ вирішенні питання РїСЂРѕ звільнення СЃСѓРґРґС– Р· адміністративної посади, тісно РїРѕРІ’язане Р· положенням цієї частини статті 20 Закону, СЏРєРµ визнано РЎСѓРґРѕРј таким, що РЅРµ відповідає Конституції України. Р—Р° цих обставин практична необхідність РІ офіційному тлумаченні положення частини Рї’ятої статті 20 Закону, СЏРєРµ С” предметом конституційного подання, відпадає.

 

Виходячи Р· викладеного та керуючись частиною РґСЂСѓРіРѕСЋ статтi 147, статтею 150, частиною РґСЂСѓРіРѕСЋ статті 152  Конституції України, статтями 51, 61, 95 Закону України “РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України”, Конституційний РЎСѓРґ України

РІ Рё СЂ С– С€ Рё РІ:

1. Визнати таким, що РЅРµ відповідає Конституції України (С” РЅРµРєРѕРЅСЃС‚итуційним), положення частини Рї'ятої статті 20 Закону України "РџСЂРѕ судоустрій України", РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ СЏРєРѕРіРѕ голова СЃСѓРґСѓ, заступник голови СЃСѓРґСѓ призначаються РЅР° посаду та звільняються Р· посади Президентом України.

2. Положення частини п'ятої статті 20 Закону України "Про судоустрій України", визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

 

3. Рекомендувати Верховній Раді України невідкладно в законодавчому порядку врегулювати питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади.

 4. Рішення Конституційного РЎСѓРґСѓ України С” РѕР±РѕРІ'СЏР·РєРѕРІРёРј РґРѕ виконання РЅР° території України, остаточним С– РЅРµ може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

 

Конституційний Суд України

Повернутися до переліку розділу