Нормативні акти

Рішення Конституційного Суду України від 27.03.2002 № 7-рп/2002

ІМЕНЕМ  УКРАЇНР

РІШЕННЯ

РљРћРќРЎРўРТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНР

Сѓ справі Р·Р° конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців РґСЂСѓРіРѕРіРѕ, третього пункту  1  частини  першої статті  150   Конституції   України (справа щодо актів РїСЂРѕ обрання/призначення СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади та РїСЂРѕ звільнення С—С… Р· посад)

 

Рј. Рљ Рё С— РІ                                                                     Справа в„– 1-14/2002

27 березня 2002 року

в„– 7-СЂРї/2002

 

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

 

РЎРєРѕРјРѕСЂРѕС…Рё Віктора Єгоровича — головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни – СЃСѓРґРґСЏ-доповідач,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Р·Р° участю представника СЃСѓР±’єкта права РЅР° конституційне подання Полтавця Юрія Павловича, члена Вищої ради юстиції, Р° також залучених РґРѕ участі Сѓ розгляді цієї справи Селіванова Анатолія Олександровича — Постійного представника Верховної Ради України РІ Конституційному РЎСѓРґС– України, РќРѕСЃРѕРІР° Владислава Васильовича – Постійного представника Президента України РІ Конституційному РЎСѓРґС– України, Лукашової Надії Павлівни — Постійного представника Верховного РЎСѓРґСѓ України РІ Конституційному РЎСѓРґС– України, Пасенюка Олександра Михайловича — заступника Державного секретаря Міністерства юстиції України,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України.

РџСЂРёРІРѕРґРѕРј для розгляду справи РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ статті 39 Закону України “РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України” стало конституційне подання Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення зазначених положень частини першої статті 150 Конституції України.

Підставою для розгляду справи Р·РіС–РґРЅРѕ Р· частиною першою статті 93 Закону України “РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України” С” практична необхідність РІ офіційній інтерпретації положень абзаців РґСЂСѓРіРѕРіРѕ, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України.

 

Заслухавши суддю-доповідача Малинникову Л.Ф., пояснення Полтавця Ю.П., Селіванова А.О., Носова В.В., Лукашової Н.П., Пасенюка О.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

 

Сѓ СЃ С‚ Р° РЅ Рѕ РІ Рё РІ:

 

1. РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання — Вища рада юстиції — звернувся РґРѕ Конституційного РЎСѓРґСѓ України Р· клопотанням РїСЂРѕ офіційне тлумачення положень абзаців РґСЂСѓРіРѕРіРѕ,  третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України.

Вища рада юстиції вважає, що С” практична необхідність РІ офіційному тлумаченні положень частини першої статті 150 Конституції України щодо віднесення РґРѕ повноважень Конституційного РЎСѓРґСѓ України вирішення питань РїСЂРѕ відповідність Конституції України (конституційність) правових актів Верховної Ради України та актів Президента України РїСЂРѕ обрання/призначення професійних СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади С– РїСЂРѕ звільнення С—С… Р· посад. Зокрема, потребує СЂРѕР·’яснення питання, “чи акти Президента України та Верховної Ради України щодо призначення професійних СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади та  звільнення С—С… Р· посад підлягають лише конституційно-правовій перевірці, чи РІРѕРЅРё можуть бути предметом оскарження С– РІ судах загальної юрисдикції”.

РЇРє зазначається Сѓ конституційному поданні, Конституцією України запроваджено особливий РїРѕСЂСЏРґРѕРє призначення/обрання професійних СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади та звільнення С—С… Р· посад, що випливає Р·С– статті 126, частини першої статті 128 Конституції України. Положення пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України, СЏРєС– конкретизовані Сѓ статтях 3, 29, 31, 37 Закону України “РџСЂРѕ Вищу раду юстиції”, передбачають, що Вища рада юстиції вносить подання Президенту України РїСЂРѕ перше призначення СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади, Р° також Президенту України або Верховній Раді України РїСЂРѕ звільнення С—С… Р· посад. Вища рада юстиції вважає, що С—С— подання, СЏРєРµ стало підставою для прийняття рішення РїСЂРѕ звільнення Р· посади СЃСѓРґРґС–, РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ статті 55 Конституції України може бути оскаржене РІ судах загальної юрисдикції. Скасування РІ СЃСѓРґРѕРІРѕРјСѓ РїРѕСЂСЏРґРєСѓ подання Вищої ради юстиції РїСЂРѕ звільнення Р· посади СЃСѓРґРґС–, РЅР° РґСѓРјРєСѓ СЃСѓР±’єкта права РЅР° конституційне подання, тягне Р·Р° СЃРѕР±РѕСЋ С– анулювання підстав для звільнення Р№РѕРіРѕ Р· посади.

 

2. Голова Верховної Ради України у письмовому поясненні зазначив, що рішення Вищої ради юстиції щодо внесення подання до відповідного органу про звільнення судді з посади не може бути оскаржене окремо, оскільки остаточне рішення приймається лише тим органом, що його призначив або обрав на посаду.

Також стверджується, що оскарження РґРѕ Конституційного РЎСѓРґСѓ України актів Верховної Ради України та Президента України РїСЂРѕ обрання/призначення професійних СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади та РїСЂРѕ звільнення С—С… Р· посад РЅРµ відповідає вимогам статті 150 Конституції України. Юридичний аналіз положень цієї статті, СЏРє зазначено, свідчить, що РґРѕ повноважень Конституційного РЎСѓРґСѓ України належить вирішення питань РїСЂРѕ конституційність законів та інших правових актів, Р° РЅРµ РїСЂРѕ С—С… законність. 

РќР° РґСѓРјРєСѓ Голови Верховної Ради України, “захист прав СѓСЃС–С… СЃСѓР±’єктів, СЏРєРёС… Р·РіС–РґРЅРѕ Р· Конституцією України призначає РЅР° посаду та звільняє Р· посади Президент України або Верховна Рада України, забезпечує держава. Оскарженню підлягають рішення органів, Р· СЏРєРёРјРё встановлені трудові правовідносини. Такі правовідносини обумовлені частиною РґСЂСѓРіРѕСЋ статті 55 Конституції України, СЏРєР° гарантує кожному право РЅР° оскарження РІ СЃСѓРґС– рішень, РґС–Р№ чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових С– службових РѕСЃС–Р±, тобто Сѓ судах загальної юрисдикції”.

Президент України висловив думку, що Конституція України не наділяє жоден з державних органів повноваженнями стосовно скасування чи тимчасового припинення дії актів Президента України або Верховної Ради України, в тому числі актів про призначення/обрання на посади чи про звільнення з посад, за винятком вирішення питань щодо відповідності цих актів Конституції України, що належить до юрисдикції Конституційного Суду України. Як зазначається далі, на осіб, щодо яких Конституцією України встановлено особливий порядок призначення/обрання на посади і звільнення з посад, не можна повністю поширювати загальні норми трудового законодавства.

Верховний РЎСѓРґ України стверджує, що акти індивідуального характеру, СЏРєС–, реалізуючи СЃРІРѕС— повноваження, приймає Верховна Рада України чи Президент України, РїСЂСЏРјРѕ передбачені конституційними положеннями або нормами законодавства, мають юридичні наслідки щодо окремих СЃСѓР±’єктів С– РЅРµ можуть бути предметом конституційного контролю, оскільки “питання РїСЂРѕ РїРѕСЂСЏРґРѕРє призначення С– звільнення посадових РѕСЃС–Р± держави, РґРѕ СЏРєРёС… належать С– СЃСѓРґРґС–, регулюються виключно законами”.

Що Р¶ стосується актів Вищої ради юстиції, то, РЅР° переконання Верховного РЎСѓРґСѓ України, певні С—С— рішення можуть бути оскаржені, зокрема Р· питань звільнення СЃСѓРґРґС–РІ Р· посад. 

Міністерство юстиції України наголошує, що стаття 150 Конституції України “РЅРµ регламентує питання оскарження нормативно-правових актів, Р° визначає повноваження Конституційного РЎСѓРґСѓ України”. Посилаючись РЅР° статтю 150 Конституції України щодо кола СЃСѓР±’єктів звернення РґРѕ Конституційного РЎСѓРґСѓ України Р· питань, зазначених Сѓ С—С— частині першій, та статтю 2483 Цивільного процесуального кодексу України, Міністерство юстиції вважає, що судам загальної юрисдикції РЅРµ підвідомчі скарги РЅР° акти органів законодавчої С– виконавчої влади, що підлягають розгляду щодо С—С… конституційності.

 

3. У процесі розгляду справи на відкритому пленарному засіданні Конституційного Суду України Полтавець Ю.П. підтримав доводи Вищої ради юстиції, викладені у конституційному поданні, та додатково звернув увагу на те, що на підставі фактів, встановлених кваліфікаційною комісією суддів і Вищою радою юстиції, приймається відповідне рішення про призначення/обрання суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Селіванов Рђ.Рћ. наголосив, що РІСЃС– правові акти Президента України та Верховної Ради України підлягають юрисдикції Конституційного РЎСѓРґСѓ України. Рішення  Вищої ради юстиції Р· питань призначення СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади та звільнення С—С… Р· посад “мають вигляд правової інформації для Президента України, Верховної Ради України” С– РЅРµ належать РґРѕ актів, СЏРєС– встановлюють, змінюють або припиняють правовідносини.

Носов В.В. підтримав позицію Президента України, що всі акти Президента України, Верховної Ради України, в тому числі про призначення/обрання суддів на посади та про звільнення їх з посад, мають бути предметом перевірки лише Конституційного Суду України.

Лукашова Н.П. та Пасенюк О.М. підтримали доводи відповідно Верховного Суду України та Міністерства юстиції України, викладені у листах до Конституційного Суду України.

 

4. На підставі системного аналізу Конституції України в аспекті питань, порушених у конституційному поданні, Конституційний Суд України встановив таке.

Р’С–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 147 Конституції України Конституційний РЎСѓРґ України вирішує питання РїСЂРѕ відповідність законів та інших правових актів Конституції України. Закони та інші правові акти Р·Р° рішенням Конституційного РЎСѓРґСѓ України визнаються неконституційними повністю чи РІ окремій частині, якщо РІРѕРЅРё РЅРµ відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура С—С… розгляду, ухвалення або набрання РЅРёРјРё чинності (частина перша статті 152 Конституції України). Перелік актів, щодо конституційності СЏРєРёС… Конституційним РЎСѓРґРѕРј України здійснюється перевірка, визначено Сѓ частині першій статті 150 Конституції України. Аналіз положень цих статей Конституції України свідчить, що РґРѕ “інших правових актів”, РїСЂРѕ СЏРєС– йдеться РІ частині РґСЂСѓРіС–Р№ статті 147, частині першій статті 152 Конституції України, належать, зокрема, правові акти Верховної Ради України, акти Президента України.

Стаття 106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, СЏРєРёР№ РЅР° РѕСЃРЅРѕРІС– та РЅР° виконання Конституції С– законів України видає РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРѕРІС– РґРѕ виконання РЅР° території України укази С– розпорядження. Р—Р° юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати СЏРє нормативно-правовий, так С– індивідуально-правовий характер. Виходячи Р·С– змісту статті 106, частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 147, частини першої статті 150, статті 152 Конституції України укази С– розпорядження Президента України С” правовими актами.

РЇРє свідчить Р·РјС–СЃС‚ положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Р’РѕРЅРё С” юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади РІ Україні та РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 147, частини першої статті 150 Конституції України С” РѕР±’єктом СЃСѓРґРѕРІРѕРіРѕ конституційного контролю.

Таким чином, у статтях 147, 150 Конституції України визначено межі юрисдикції Конституційного Суду України. За змістом цих статей перевірці на предмет конституційності підлягають, зокрема, правові акти Верховної Ради України, акти Президента України. При цьому серед них не виділено нормативно-правових або індивідуально-правових актів. Тобто до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань щодо конституційності правових актів Верховної Ради України та Президента України незалежно від того, мають вони нормативно-правовий чи індивідуально-правовий характер.

 

5. Звертаючись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України, Вища рада юстиції виходила з необхідності вирішення питання стосовно можливості оспорення до Конституційного Суду України актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад.

РќРѕСЂРјРё частин четвертої, Рї’ятої статті 126, частини третьої      статті 127, частини першої статті 128, пункту 1 частини першої        статті 131 Конституції України врегульовують РІС–РґРЅРѕСЃРёРЅРё, РїРѕРІ’язані, зокрема, Р· обранням/призначенням СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади та звільненням С—С… Р· посад.

Р—Р° встановленою практикою перше призначення РЅР° посаду професійного СЃСѓРґРґС– СЃСѓРґСѓ загальної юрисдикції строком РЅР° Рї’ять СЂРѕРєС–РІ Р·РґС–Р№СЃРЅСЋС” Президент України шляхом видання указу, Р° рішення РїСЂРѕ обрання безстроково РІСЃС–С… інших СЃСѓРґРґС–РІ, РєСЂС–Рј СЃСѓРґРґС–РІ Конституційного РЎСѓРґСѓ України, приймає Верховна Рада України Сѓ вигляді постанови.

РЎСѓРґРґСЏ звільняється Р· посади органом, що Р№РѕРіРѕ обрав або призначив, Р· підстав, визначених Сѓ частині Рї’ятій статті 126 Конституції України. Президент України чи Верховна Рада України РЅР° підставі подання Вищої ради юстиції приймають рішення РїСЂРѕ звільнення професійного СЃСѓРґРґС– Р· посади.

Отже, Президент України, Верховна Рада України реалізують передбачені Конституцією України владні повноваження шляхом прийняття відповідних актів про призначення/обрання суддів на посади або про звільнення їх з посад. Такі акти глави держави та парламенту мають конституційно-правову природу.

За змістом положень частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів Верховної Ради України і Президента України як за їх юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності.

Таку позицію висловив Конституційний Суд України при розгляді справи за поданням народних депутатів України щодо визнання неконституційними розпоряджень Президента України про призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій. Рішенням від 24 грудня 1997 року Конституційний Суд України визнав, що Президент України при призначенні цих посадових осіб вийшов за межі повноважень, встановлених Конституцією України.

Аналогічну точку зору висловлено в надісланих на запит Конституційного Суду України експертних висновках учених, зокрема, Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого.

Виходячи Р· наведеного та аналізуючи положення абзаців РґСЂСѓРіРѕРіРѕ, третього пункту 1 частини першої статті 150 Сѓ контексті статей 147, 152 Конституції України, Конституційний РЎСѓРґ України вважає, що Р·Р° зверненням СЃСѓР±’єкта права РЅР° конституційне подання акти Верховної Ради України та Президента України РїСЂРѕ обрання/призначення СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади та РїСЂРѕ звільнення С—С… Р· посад підлягають розгляду Конституційним РЎСѓРґРѕРј України РЅР° відповідність Конституції України Р·Р° С—С… юридичним змістом та щодо додержання встановленої РћСЃРЅРѕРІРЅРёРј Законом України процедури С—С… розгляду, ухвалення чи набрання РЅРёРјРё чинності (наявність конституційних повноважень, конституційність СѓРјРѕРІ, підстав обрання/призначення РЅР° посаду, звільнення Р· посади тощо).

Таким чином, в аспекті порушених у конституційному поданні питань Конституційний Суд України дійшов висновку, що до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань виключно щодо відповідності Конституції України актів Верховної Ради України, Президента України про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад, а не щодо їх законності.

 

6. Порушуючи Сѓ конституційному поданні питання щодо оскарження прийнятих Вищою радою юстиції актів, РїРѕРІ’язаних Р· достроковим звільненням СЃСѓРґРґС–РІ Р· посад, Вища рада юстиції послалась РЅР° РїСѓРЅРєС‚ 1 частини першої статті 131 Конституції України, Р·РіС–РґРЅРѕ Р· СЏРєРёРј РґРѕ відання цього органу належить внесення подань, Сѓ тому числі РїСЂРѕ дострокове звільнення СЃСѓРґРґС–РІ Р· посад, РЅР° підставі рішення Вищої ради юстиції, та РЅР° положення статті 55 Конституції України стосовно права СЃСѓРґРґС–РІ СЏРє громадян України РЅР° СЃСѓРґРѕРІРёР№ захист.

Проте питання, РїРѕРІ’язані Р· РїРѕСЂСЏРґРєРѕРј оскарження зазначених рішень Вищої ради юстиції РґРѕ СЃСѓРґСѓ загальної юрисдикції, виходять Р·Р° межі конституційного провадження Сѓ цій справі, РІ СЏРєС–Р№ ідеться РїСЂРѕ офіційне тлумачення положень абзаців РґСЂСѓРіРѕРіРѕ, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України, СЏРєРѕСЋ визначено повноваження Конституційного РЎСѓРґСѓ України.

Водночас, враховуючи РІРёРјРѕРіРё статті 55 Конституції України, Конституційний РЎСѓРґ України вважає, що вирішення питань, РїРѕРІ’язаних Р· трудовими спорами СЃСѓРґРґС–РІ та оскарженням актів Вищої ради юстиції, може бути предметом розгляду СЃСѓРґС–РІ загальної юрисдикції Сѓ випадках С– РІ РїРѕСЂСЏРґРєСѓ, встановлених законом, СЏРєРёР№ також може визначити С– підсудність даних справ судам загальної юрисдикції РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕРіРѕ СЂС–РІРЅСЏ.

 

РќР° підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 63, 67, 69 Закону України “РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України”, Конституційний РЎСѓРґ України

 

РІ Рё СЂ С– С€ Рё РІ:

 

1. Положення абзаців РґСЂСѓРіРѕРіРѕ, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України Сѓ системному Р·РІ’СЏР·РєСѓ Р·С– статтями 147, 152 Конституції України, РІ аспекті порушених Вищою радою юстиції Сѓ конституційному поданні питань, треба розуміти так:

— РґРѕ повноважень Конституційного РЎСѓРґСѓ України належить, зокрема, вирішення питань щодо відповідності Конституції України (конституційності) правових актів Верховної Ради України та Президента України, РґРѕ СЏРєРёС… віднесені СЏРє нормативно-правові, так С– індивідуально-правові акти;

— акти Верховної Ради України та Президента України РїСЂРѕ обрання/призначення СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади та РїСЂРѕ звільнення С—С… Р· посад розглядаються Конституційним РЎСѓРґРѕРј України Р·Р° зверненнями СЃСѓР±’єктів права РЅР° конституційне подання щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) цих правових актів Р·Р° С—С… юридичним змістом та встановленій Конституцією України процедурі С—С… розгляду, ухвалення чи набрання РЅРёРјРё чинності (наявність конституційних повноважень, конституційність підстав призначення/обрання РЅР° посаду, звільнення Р· посади тощо).

 

2. Рішення Конституційного РЎСѓРґСѓ України С” РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРѕРІРёРј РґРѕ виконання РЅР° території України, остаточним С– РЅРµ може бути оскарженим.

 

         Рішення Конституційного РЎСѓРґСѓ України підлягає опублікуванню Сѓ “Р’С–СЃРЅРёРєСѓ Конституційного РЎСѓРґСѓ України” та РІ інших офіційних виданнях України.

 

Конституційний Суд України

Повернутися до переліку розділу