Нормативні акти

Рішення Конституційного Суду України від 21.06.2011 № 7-рп/2011

ІМЕНЕМ  УКРАЇНР

РІШЕННЯ

РљРћРќРЎРўРТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНР

Сѓ справі Р·Р° конституційним поданням 54 народних РґРµРїСѓС‚атів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України  „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“, „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“ (справа РїСЂРѕ повноваження державних органів Сѓ сфері судоустрою)

 

Рј. Рљ Рё С— РІ                                                                      Справа в„– 1-7/2011

21 червня 2011року

в„– 7-СЂРї/2011

 

 

Конституційний Суд України у складі суддів:

 

Головіна Анатолія Сергійовича – головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича – доповідача,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка Р’’ячеслава Андрійовича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

 

Р·Р° участю представника СЃСѓР±’єкта права РЅР° конституційне подання народного депутата України Швеця Віктора Дмитровича, Постійного представника Верховної Ради України Сѓ Конституційному РЎСѓРґС– України Селіванова Анатолія Олександровича, заступника начальника управління забезпечення діяльності керівництва Верховного РЎСѓРґСѓ України – начальника відділу забезпечення діяльності Голови Верховного РЎСѓРґСѓ України Ількова Олександра Михайловича, радника Голови Вищої ради юстиції Полтавця Юрія Павловича, начальника відділу правової експертизи та представництва Вищої ради юстиції РІ судах РЎСѓС…РѕРІРѕС— Наталі Іванівни, секретаря Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України Маслія Володимира Івановича, Голови Державної СЃСѓРґРѕРІРѕС— адміністрації України Кирилюка Руслана Івановича

розглянув РЅР° пленарному засіданні справу Р·Р° конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“ РІС–Рґ 7 липня 2010 СЂРѕРєСѓ в„– 2453–VI (Відомості Верховної Ради України, 2010 СЂ., в„– 41–42, в„– 43, в„– 44–45, СЃС‚. 529), „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“ РІС–Рґ 15 січня 1998 СЂРѕРєСѓ в„– 22/98–Р’Р  (Відомості Верховної Ради України, 1998 СЂ., в„– 25, СЃС‚. 146) Р· наступними змінами.

РџСЂРёРІРѕРґРѕРј для розгляду справи РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ статей 39, 40 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“ стало конституційне подання 54 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи Р·РіС–РґРЅРѕ Р·С– статтею 71 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“ С” твердження СЃСѓР±’єкта права РЅР° конституційне подання РїСЂРѕ невідповідність Конституції України (неконституційність) окремих положень законів України „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“, „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“.

 

Заслухавши суддю-доповідача Бринцева В.Д., пояснення Швеця В.Д., Селіванова А.О., Ількова О.М., Полтавця Ю.П., Сухової Н.І., Маслія В.І., Кирилюка Р.І. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

 

Сѓ СЃ С‚ Р° РЅ Рѕ РІ Рё РІ:

 

1. РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання – 54 народних депутати України – звернувся РґРѕ Конституційного РЎСѓРґСѓ України Р· клопотанням визнати такими, що РЅРµ відповідають Конституції України (С” неконституційними), окремі положення законів України „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“ РІС–Рґ 7 липня 2010 СЂРѕРєСѓ в„– 2453–VI(далі – Закон в„– 2453), „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“ РІС–Рґ 15 січня 1998 СЂРѕРєСѓ в„– 22/98–Р’Р  (Сѓ редакції Закону в„– 2453) (далі – Р—акон в„– 22).

Народні депутати України вважають неконституційними положення Закону № 2453, а саме:

– частини шостої статті 79, Р·Р° СЏРєРёРјРё Сѓ разі неодержання кандидатом, СЏРєРёР№ обирається РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– безстроково, більшості голосів РІС–Рґ конституційного складу Верховної Ради України Р·РЅРѕРІСѓ проводиться голосування, та частини Рї’ятої статті 111, СЏРєРёРјРё передбачено, що РїСЂРё вирішенні питання щодо звільнення Р· посади СЃСѓРґРґС–, обраного безстроково, проводиться повторне голосування, тому що РІРѕРЅРё обмежують можливість самостійної реалізації конституційного повноваження єдиного законодавчого органу щодо обрання СЃСѓРґРґС–РІ безстроково та звільнення С—С… Р· посад, оскільки Сѓ такому разі ухвалюється лише те рішення, СЏРєРµ рекомендує Вища кваліфікаційна РєРѕРјС–СЃС–СЏ СЃСѓРґРґС–РІ України та Вища рада юстиції;

– частини першої статті 19, СЏРєРёРјРё розширено конституційні повноваження Президента України, зокрема закріплено повноваження глави держави ліквідовувати СЃСѓРґРё загальної юрисдикції;

– частини четвертої статті 19, СЏРєРёРјРё передбачено, що кількість СЃСѓРґРґС–РІ Сѓ СЃСѓРґС– визначається Державною СЃСѓРґРѕРІРѕСЋ адміністрацією України Р·Р° поданням Міністра юстиції України РЅР° підставі пропозиції голови РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕРіРѕ вищого спеціалізованого СЃСѓРґСѓ, чим звужено конституційні повноваження Президента України, оскільки встановлення кількості СЃСѓРґРґС–РІ Сѓ СЃСѓРґС– С” складовою процесу утворення СЃСѓРґСѓ;

– частини першої статті 80, РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ СЏРєРёС… розширено конституційні повноваження глави держави, Р° саме встановлено, що Президент України Р·РґС–Р№СЃРЅСЋС” переведення СЃСѓРґРґС–, обраного безстроково, Р· РѕРґРЅРѕРіРѕ СЃСѓРґСѓ РґРѕ іншого СЃСѓРґСѓ того самого СЂС–РІРЅСЏ С– спеціалізації, що Р·Р° своєю правовою РїСЂРёСЂРѕРґРѕСЋ належить РґРѕ компетенції Верховної Ради України.

РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання стверджує також РїСЂРѕ неконституційність положень:

– частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 20, пункту 3 частини шостої статті 122 Закону в„– 2453, пункту 11 частини першої статті 3, пунктів 21, 22 частини першої статті 27, статей 291, 321 Закону в„– 22, Сѓ СЏРєРёС… закріплено повноваження Вищої ради юстиції призначати СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° адміністративні посади РІ судах та звільняти С—С… Р· цих посад, чим розширено С—С— конституційну компетенцію;

– частини десятої статті 70, частин РґСЂСѓРіРѕС—, третьої статті 77, частин першої, РґСЂСѓРіРѕС—, третьої, четвертої, шостої статті 89,
частини Рї’ятої статті 97 Закону в„– 2453, пунктів 61, 6частини першої статті 27, статті 292 Закону в„– 22, РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ СЏРєРёС… Р·Р° Вищою радою юстиції закріплено РЅРµ передбачене РІ Конституції України повноваження щодо перегляду та скасування рішень Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України РїСЂРѕ РІС–РґРјРѕРІСѓ Сѓ рекомендуванні кандидата для обрання РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– безстроково та притягнення СЃСѓРґРґС– РґРѕ дисциплінарної відповідальності.

2. Свої позиції стосовно предмета конституційного подання висловили Президент України, Голова Верховної Ради України, Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, в.о. Голови Верховного Суду України, Голова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в.о. Голови Вищого адміністративного суду України, Голова Вищого господарського суду України, Голова Вищої ради юстиції, Голова Державної судової адміністрації України, Міністр юстиції України.

3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному поданні, виходить з того, що Україна проголошена правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 1, частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).

Державна влада РІ Україні здійснюється РЅР° засадах С—С— поділу РЅР° законодавчу, виконавчу та СЃСѓРґРѕРІСѓ; органи законодавчої, виконавчої та СЃСѓРґРѕРІРѕС— влади здійснюють СЃРІРѕС— повноваження Сѓ встановлених Конституцією України межах С– РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ законів України (стаття 6 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України). Реалізація цього принципу правової держави зумовлює необхідність закріплення РЅР° законодавчому СЂС–РІРЅС– механізмів стримувань С– противаг, забезпечення взаємодії С– єдності державної влади РІ Україні РїСЂРё дотриманні конституційних засад, визначених частиною РґСЂСѓРіРѕСЋ статті 19 Конституції України, Р·РіС–РґРЅРѕ Р· СЏРєРѕСЋ органи державної влади Р·РѕР±РѕРІ’язані діяти лише РЅР° підставі, РІ межах повноважень та Сѓ СЃРїРѕСЃС–Р±, що передбачені Конституцією та законами України.

Р’ РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРјСѓ Законі України закріплено участь Верховної Ради України С– Президента України Сѓ формуванні СЃСѓРґРѕРІРѕС— влади РІ державі (пункти 26, 27 частини першої статті 85, пункти 22, 23 частини першої статті 106, частина перша статті 128). Р’С–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ РїСѓРЅРєС‚Сѓ 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій, судочинство С– статус СЃСѓРґРґС–РІ визначаються виключно законами України.

Наведені конституційні засади є базовими у процесі судового конституційного контролю положень Закону № 2453 і Закону № 22, щодо конституційності яких порушено питання.

3.1. Р—РіС–РґРЅРѕ Р· частиною шостою статті 79 Закону в„– 2453 Сѓ разі неодержання кандидатом, СЏРєРёР№ обирається РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– безстроково, більшості голосів РІС–Рґ конституційного складу Верховної Ради України Р·РЅРѕРІСѓ проводиться голосування, Р° Р·Р° частиною Рї’ятою статті 111 цього закону РїСЂРё вирішенні питання щодо звільнення Р· посади СЃСѓРґРґС–, обраного безстроково, проводиться повторне голосування.

Народні депутати України вважають, що виходячи Р· цих положень Верховна Рада України Р·РѕР±РѕРІ’язана ухвалити лише таке рішення, СЏРєРµ відповідає рекомендації Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України та поданню Вищої ради юстиції Р· цих питань, що означає позбавлення законодавчого органу можливості самостійно вирішувати питання, віднесені Конституцією України РґРѕ Р№РѕРіРѕ повноважень, С– суперечить приписам статті 75, частини РґСЂСѓРіРѕС— СЃС‚атті 84, пункту 27 частини першої статті 85, статті 91, С‡Р°СЃС‚РёРЅРё Рї’ятої статті 126, частини першої статті 128 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України.

Проведений Конституційним РЎСѓРґРѕРј України аналіз зазначених статей Конституції України С– частини шостої статті 79, частини Рї’ятої статті 111 Закону в„– 2453 дає підстави для РІРёСЃРЅРѕРІРєСѓ РїСЂРѕ відсутність ознак неконституційності останніх.

У статті 75 Конституції України встановлено статус Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні, який згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Основного Закону України визначає засади судоустрою, судочинства, статусу суддів. Відповідно до цих конституційних приписів Верховна Рада України має право на законодавчому рівні визначати відповідні процедури прийняття рішень з питань своєї компетенції.

Конституційний Суд України враховує те, що розділ ІV Конституції України не унеможливлює встановлення спеціальним законом процедури обрання кандидата на посаду судді безстроково та звільнення його з посади. Прийняття Верховною Радою України рішень з цих питань відбувається на пленарному засіданні шляхом голосування, що відповідає частині другій статті 84, пункту 27 частини першої статті 85 Конституції України.

РќРµ порушуються оспорюваними положеннями Закону в„– 2453 РїСЂРёРїРёСЃРё статті 91, частини Рї’ятої статті 126, частини першої СЃС‚атті 128 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України, СЏРєРёРјРё встановлено, що Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю РІС–Рґ С—С— конституційного складу, Р° також визначено підстави для звільнення СЃСѓРґРґС– Р· посади органом, що Р№РѕРіРѕ обрав або призначив, С– РїРѕСЂСЏРґРѕРє обрання СЃСѓРґРґС–РІ безстроково. Зазначені конституційні РїСЂРёРїРёСЃРё стосуються процедури здійснення Верховною Радою України СЃРІРѕС—С… повноважень щодо обрання та звільнення СЃСѓРґРґС–РІ, Р° частиною шостою статті 79, частиною Рї’ятою статті 111
Закону № 2453 передбачено лише порядок голосування з цих питань. Тому положеннями Закону № 2453 не обмежено повноваження Верховної Ради України щодо обрання та звільнення суддів, оскільки остаточне рішення з цих питань згідно з Конституцією України приймається парламентом шляхом голосування.

Саме виходячи Р· цього Верховна Рада України внесла Р·РјС–РЅРё РґРѕ Закону України „РџСЂРѕ Регламент Верховної Ради України“ (статті 214, 216 Сѓ редакції Закону України „РџСЂРѕ внесення Р·РјС–РЅ РґРѕ Регламенту Верховної Ради України“ РІС–Рґ 8 жовтня 2010 СЂРѕРєСѓ в„– 2600–VI), Р·Р° СЏРєРёРјРё процедури обрання С– звільнення СЃСѓРґРґС–РІ Р· посад здійснюються РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ вказаних конституційних положень та Закону в„– 2453.

Отже, наведене свідчить РїСЂРѕ відсутність ознак невідповідності Конституції України положень частини шостої статті 79, С‡Р°СЃС‚РёРЅРё Рї’ятої статті 111 Закону в„– 2453.

3.2. У частині першій статті 19 Закону № 2453 Президента України наділено правом ліквідовувати суди загальної юрисдикції за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

РќР° РґСѓРјРєСѓ СЃСѓР±’єкта права РЅР° конституційне подання, зазначене положення значно розширює конституційні повноваження Президента України, СЏРєРёР№ Р·РіС–РґРЅРѕ Р· пунктом 23 частини першої СЃС‚атті 106 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України лише утворює СЃСѓРґРё Сѓ визначеному законом РїРѕСЂСЏРґРєСѓ, але РЅРµ має права ліквідовувати С—С…. РЇРє наголошують народні депутати України, утворення СЃСѓРґС–РІ РЅРµ включає РІ себе поняття ліквідації СЃСѓРґС–РІ, Сѓ Р·РІ’СЏР·РєСѓ Р· чим наділення глави держави повноваженням ліквідовувати СЃСѓРґРё РЅРµ відповідає Конституції України.

При дослідженні цього питання Конституційний Суд України виходить з того, що Президент України як глава держави та гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина наділений повноваженнями стосовно судоустрою. Згідно з конституційними принципами поділу влади та незалежності суддів Президент України виконує певні функції, передбачені Конституцією України, які реалізуються через систему повноважень та їх складових, у тому числі й дискреційних.

Р’С–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ міжнародно-правових актів (РїСѓРЅРєС‚ 4 розділу Р† Додатку РґРѕ Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо СЃСѓРґРґС–РІ: незалежність, ефективність та РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРё, РІС–Рґ 17 листопада 2010 СЂРѕРєСѓ) незалежність СЃСѓРґРґС–РІ гарантується незалежністю СЃСѓРґРѕРІРѕС— влади взагалі, що С” РѕРґРЅРёРј Р· принципів правової держави. Р— метою забезпечення РґС–С— цього принципу РІ системі судоустрою та реальних засад незалежності СЃСѓРґРґС–РІ С– самостійності СЃСѓРґС–РІ державна функція утворення СЃСѓРґС–РІ закріплена Р·Р° Президентом України. Р—РіС–РґРЅРѕ Р· пунктом 23 частини першої СЃС‚атті 106 Конституції України саме глава держави утворює СЃСѓРґРё Сѓ визначеному законом РїРѕСЂСЏРґРєСѓ. Аналіз положень РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України, зокрема тих, РЅР° СЏРєС– посилаються автори клопотання, дає підстави для РІРёСЃРЅРѕРІРєСѓ, що право ліквідовувати СЃСѓРґРё С” складовою повноваження, СЏРєРµ здійснюється Сѓ процесі реалізації Президентом України функції щодо утворення СЃСѓРґС–РІ шляхом створення системи СЃСѓРґС–РІ, СЏРєРѕС— РЅРµ існувало раніше, реорганізації існуючих структур, злиття діючих С– ліквідації окремих Р· РЅРёС…. Таким чином, процес ліквідації СЃСѓРґС–РІ С” невід’ємною частиною процесу С—С… утворення.

Системний аналіз конституційних положень щодо утворення інших державних органів свідчить РїСЂРѕ нерозривність цих РґРІРѕС… складових єдиного повноваження. Так, Р·РіС–РґРЅРѕ Р· Конституцією України Верховна Рада України утворює С– ліквідовує райони (РїСѓРЅРєС‚ 29 частини першої статті 85); Президент України утворює, реорганізовує та ліквідовує Р·Р° поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (РїСѓРЅРєС‚ 15 частини першої статті 106). До повноважень Верховної Ради України віднесено лише обрання РЅР° посади та звільнення Р· посад СЃСѓРґРґС–РІ, обраних безстроково. Підстав для поширення цих повноважень РЅР° процес ліквідації СЃСѓРґС–РІ немає.

Повноваження ліквідовувати СЃСѓРґРё органічно РїРѕРІ’язане Р·С– створенням юридичної РѕСЃРѕР±Рё. РЈ Рішенні Конституційного РЎСѓРґСѓ України РІС–Рґ 11 березня 2010 СЂРѕРєСѓ в„– 7-СЂРї/2010 (справа РїСЂРѕ фінансове забезпечення діяльності СЃСѓРґС–РІ) визначено, що СЃСѓРґРё РІСЃС–С… юрисдикцій та СЂС–РІРЅС–РІ С” юридичними особами публічного права. Р’С–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ частини першої статті 110 Цивільного кодексу України правом ліквідовувати юридичну РѕСЃРѕР±Сѓ наділений СЃСѓР±’єкт С—С— створення.

Конституційний Суд України враховує також те, що Президент України має право ліквідовувати суди виключно за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Отже, закладений у частині першій статті 19 Закону № 2453 порядок утворення, ліквідації судів Президентом України відповідає визначеному законодавцем механізму щодо реалізації принципів створення і ліквідації юридичних осіб публічного права та конституційним засадам здійснення державної влади в Україні, передбаченим частиною другою статті 19, пунктами 23, 31 частини першої статті 106 Конституції України.

3.3. Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону № 2453 кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Оскільки встановлення кількості суддів у суді, на думку народних депутатів України, є складовою процесу утворення суду, то зазначені положення Закону № 2453 необґрунтовано звужують закріплені в пункті 23 частини першої статті 106 Конституції України повноваження глави держави щодо утворення судів у визначеному законом порядку.

Перевіряючи на конституційність оспорюване положення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що встановлений на законодавчому рівні порядок визначення кількості суддів у суді після його утворення і затвердження мережі судів указом Президента України зумовлений необхідністю оперативно врахувати навантаження на суддів, обсяги видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів, інші обставини.

Вирішення Державною судовою адміністрацією України питання щодо кількості суддів у суді за поданням голови відповідного вищого спеціалізованого суду відповідає статусу і предмету її відання, оскільки вона підзвітна незалежному органу суддівського самоврядування та згідно з Законом № 2453 здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади, зокрема вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить пропозиції щодо її вдосконалення тощо.

Виходячи з цього Конституційний Суд України зазначає, що положення частини четвертої статті 19 Закону № 2453 щодо повноважень Державної судової адміністрації України визначати кількість суддів у суді не суперечить Конституції України.

3.4. У частині першій статті 80 Закону № 2453 встановлено, що переведення судді, обраного безстроково, з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за письмовою заявою судді.

РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання вважає, що переведення СЃСѓРґРґС–, обраного безстроково, РґРѕ іншого СЃСѓРґСѓ має здійснювати РЅРµ Президент України, Р° Верховна Рада України, РґРѕ компетенції СЏРєРѕС— належить обрання СЃСѓРґРґС–РІ безстроково. РЈ Р·РІ’СЏР·РєСѓ Р· цим положення частини першої статті 80 Закону в„– 2453, РЅР° Р№РѕРіРѕ РґСѓРјРєСѓ, РЅРµ відповідає частині РґСЂСѓРіС–Р№ статті 19, пункту 27 С‡Р°СЃС‚РёРЅРё першої статті 85, частині першій статті 128 Конституції України.

Досліджуючи оспорювану норму Закону № 2453 та зіставляючи її з положеннями Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку щодо необхідності відрізняти інститут наділення професійного судді повноваженнями від інституту переведення його з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.

Конституція України регулює питання призначення СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади вперше (частина перша статті 128), обрання РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– безстроково (РїСѓРЅРєС‚ 27 частини першої статті 85, частина перша СЃС‚атті 128), Р° також звільнення СЃСѓРґРґС–РІ Р· посад (частина Рї’ята СЃС‚атті 126).

Порядок переведення судді з одного суду до іншого не врегульовано на конституційному рівні, тому згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України він має визначатися виключно законами України.

Наведені конституційні засади щодо наділення СЃСѓРґРґС–РІ повноваженнями РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ рішень глави держави С– єдиного законодавчого органу – Верховної Ради України дають підстави вважати, що РІСЃС– професійні СЃСѓРґРґС– для здійснення СЃРІРѕС—С… повноважень отримують загальнодержавний статус. РЈСЃС– попередні РІРёСЃРЅРѕРІРєРё Р· зазначеного питання також приймаються Вищою кваліфікаційною комісією СЃСѓРґРґС–РІ України та Вищою радою юстиції, оскільки РЅРµ С–СЃРЅСѓС” Р±СѓРґСЊ-СЏРєРёС… обмежень щодо статусу професійних СЃСѓРґРґС–РІ, зумовлених адміністративно-територіальним устроєм України.

Отже, положення частини першої статті 80 Закону № 2453 не суперечить Основному Закону України.

3.5. Положеннями частини десятої статті 70, частин РґСЂСѓРіРѕС—, третьої статті 77, частин першої, РґСЂСѓРіРѕС—, третьої, четвертої, шостої статті 89, частини Рї’ятої статті 97 Закону в„– 2453, пунктів 61, 62 частини першої статті 27, статті 292 Закону в„– 22 передбачено право оскарження РґРѕ Вищої ради юстиції рішення Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України РїСЂРѕ результати кваліфікаційного іспиту кандидата РЅР° посаду СЃСѓРґРґС–, РїСЂРѕ РІС–РґРјРѕРІСѓ РІ рекомендуванні кандидата для обрання РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– безстроково та РїСЂРѕ притягнення СЃСѓРґРґС– РґРѕ дисциплінарної відповідальності.

Народні депутати України вважають, що зазначені положення Закону в„– 2453, Закону в„– 22 РЅРµ відповідають частині третій СЃС‚атті 127, частині першій статті 131 Конституції України, СЏРєРёРјРё РЅРµ передбачено здійснення Вищою радою юстиції таких повноважень, Р° також суперечать частині РґСЂСѓРіС–Р№ статті 6, частині РґСЂСѓРіС–Р№ статті 8, частині РґСЂСѓРіС–Р№ статті 19 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України.

Розглядаючи наведені конституційні та законодавчі норми, Конституційний Суд України враховує те, що Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України є незалежними органами, відповідальними за формування належного суддівського корпусу держави.

Р—РіС–РґРЅРѕ Р· пунктом 3 частини першої статті 131 Конституції України РґРѕ відання Вищої ради юстиції належить розгляд скарг РЅР° рішення РїСЂРѕ притягнення РґРѕ дисциплінарної відповідальності СЃСѓРґРґС–РІ апеляційних та місцевих СЃСѓРґС–РІ. Саме це повноваження дістало розвиток РІ частинах першій, РґСЂСѓРіС–Р№, третій, четвертій, шостій СЃС‚атті 89 Закону в„– 2453 С– РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРёС… змінах РґРѕ Закону в„– 22, СЏРєРёРјРё унормовано механізм оскарження СЃСѓРґРґСЏРјРё місцевих С– апеляційних СЃСѓРґС–РІ РґРѕ Вищої ради юстиції рішень Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України РїСЂРѕ притягнення С—С… РґРѕ дисциплінарної відповідальності. Отже, вказане повноваження Вищої ради юстиції випливає Р· С—С— конституційного статусу.

РљСЂС–Рј того, РґРѕ відання Вищої ради юстиції Р·РіС–РґРЅРѕ Р· Конституцією України належить внесення подання РїСЂРѕ призначення СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади або РїСЂРѕ звільнення С—С… Р· посад (РїСѓРЅРєС‚ 1 частини першої статті 131). Реалізація зазначеного конституційного положення РЅРµ може бути здійснена механічно, без використання спеціальних повноважень, що випливають Р·С– статусу цього конституційного органу, визначеного РЅРµ тільки Конституцією України, Р° Р№ Законом в„– 22. Зокрема, Сѓ частині РґСЂСѓРіС–Р№ СЃС‚атті 1 Закону в„– 22 передбачено, що Вища рада юстиції С” колегіальним, незалежним органом, відповідальним Р·Р° формування високопрофесійного СЃСѓРґРґС–РІСЃСЊРєРѕРіРѕ РєРѕСЂРїСѓСЃСѓ, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя РЅР° професійній РѕСЃРЅРѕРІС–. Виходячи Р· цього наділення Вищої ради юстиції повноваженнями щодо розгляду скарг кандидата РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– стосовно результатів кваліфікаційного іспиту С– СЃСѓРґРґС– РЅР° рішення Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України РїСЂРѕ РІС–РґРјРѕРІСѓ РІ рекомендуванні кандидата для обрання РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– безстроково Конституційний РЎСѓРґ України розцінює СЏРє унормування РЅР° законодавчому СЂС–РІРЅС– процедури РІ межах компетенції цього органу.

Зі змісту статті 29 Закону № 22 вбачається, що надходження до Вищої ради юстиції рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не є безумовною підставою для прийняття Вищою радою юстиції рішення про внесення подання про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді. Вища рада юстиції здійснює перевірку даних, які встановлюються під час складення кандидатом на посаду судді кваліфікаційного іспиту. За результатами перевірки, незважаючи на наявність рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища рада юстиції може і не погодитися з таким рішенням.

У частині другій статті 77 Закону № 2453 також передбачена можливість оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково до Вищої ради юстиції.

Конституційний Суд України вважає, що повноваження Вищої ради юстиції стосовно розгляду скарг про відмову в рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково є такими, що випливають з її конституційного статусу (пункт 1 частини першої статті 131 Основного Закону України).

Таким чином, положення частини десятої статті 70, С‡Р°СЃС‚РёРЅ РґСЂСѓРіРѕС—, третьої статті 77, частин першої, РґСЂСѓРіРѕС—, третьої, четвертої, шостої статті 89, частини Рї’ятої статті 97 Закону в„– 2453 С” такими, що РЅРµ суперечать вимогам частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 8, С‡Р°СЃС‚РёРЅРё РґСЂСѓРіРѕС— статті 19, частини третьої статті 127, частини першої статті 131 Конституції України.

Положення пунктів 61, 62 частини першої статті 27, статті 292 Закону № 22, що встановлюють процедуру оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Вищої ради юстиції, розвивають або доповнюють положення Закону № 2453, тому з наведених підстав вони відповідають Конституції України.

4. РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання звертається також Р· клопотанням визнати неконституційними положення частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 20, пункту 3 частини шостої статті 122 Закону в„– 2453, пункту 11 частини першої статті 3, пунктів 21, 22 частини першої статті 27, статей 291, 321 Закону України в„– 22, Сѓ СЏРєРёС… закріплено повноваження Вищої ради юстиції призначати СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° адміністративні посади РІ судах та звільняти С—С… Р· цих посад.

Р—Р° Законом України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“ Сѓ конституційному поданні має зазначатися правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або Р№РѕРіРѕ окремих положень; предметом розгляду Конституційного РЎСѓРґСѓ України може бути конституційне подання, РІ СЏРєРѕРјСѓ викладаються аргументи С– стверджується РїСЂРѕ неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України (РїСѓРЅРєС‚ 4 частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 39, частина перша статті 71).

Аналіз конституційного подання свідчить про те, що правового обґрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Закону № 2453 не наведено. Отже, є підстави для припинення конституційного провадження в цій частині згідно
Р· пунктом 2 статті 45 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“ – невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“, Р° також § 51 Регламенту Конституційного РЎСѓРґСѓ України.

Виходячи Р· викладеного та керуючись статтями 147, 150, частинами першою, РґСЂСѓРіРѕСЋ статті 152, статтею 153 Конституції України, статтями 39, 51, 61, 63, 65, 70, 71, 73 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“, § 51 Регламенту Конституційного РЎСѓРґСѓ України, Конституційний РЎСѓРґ України

 

РІ Рё СЂ С– С€ Рё РІ:

 

1. Визнати такими, що відповідають Конституції України
(С” конституційними), положення Закону України „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“ РІС–Рґ 7 липня 2010 СЂРѕРєСѓ в„– 2453–VР†, Р° саме:

– частини першої статті 19 щодо права Президента України ліквідовувати СЃСѓРґРё загальної юрисдикції;

– частини четвертої статті 19 щодо наділення Державної СЃСѓРґРѕРІРѕС— адміністрації України повноваженням визначати кількість СЃСѓРґРґС–РІ Сѓ СЃСѓРґС–;

– частини шостої статті 79, Р·Р° СЏРєРёРјРё уразі неодержання кандидатом, СЏРєРёР№ обирається РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– безстроково, кількості голосів, визначеної цим законом, Верховна Рада України Р·РЅРѕРІСѓ проводить голосування;

– частини першої статті 80 щодо надання Президенту України права переведення СЃСѓРґРґС–, обраного безстроково, Р· РѕРґРЅРѕРіРѕ СЃСѓРґСѓ РґРѕ іншого СЃСѓРґСѓ того самого СЂС–РІРЅСЏ С– спеціалізації;

– частини Рї’ятої статті 111 щодо проведення повторного голосування уразі неодержання кількості голосів народних депутатів України, передбачених цим законом, стосовно звільнення Р· посади СЃСѓРґРґС–, обраного безстроково, Р° також

– частини десятої статті 70, частин РґСЂСѓРіРѕС—, третьої статті 77, частин першої, РґСЂСѓРіРѕС—, третьої, четвертої, шостої статті 89,
частини Рї’ятої статті 97 Закону України „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“ РІС–Рґ 7 липня 2010 СЂРѕРєСѓ в„– 2453–VР†, пунктів 61, 62 частини першої статті 27, статті 292 Закону України „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“ РІС–Рґ 15 січня 1998 СЂРѕРєСѓ в„– 22/98-Р’Р  (Сѓ редакції Закону України „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“ РІС–Рґ 7 липня 2010 СЂРѕРєСѓ в„– 2453–VI) щодо надання повноважень Вищій раді юстиції переглядати та скасовувати рішення Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України стосовно встановлення результатів кваліфікаційного іспиту кандидата РЅР° посаду СЃСѓРґРґС–, РїСЂРѕ РІС–РґРјРѕРІСѓ РІ рекомендуванні кандидата для обрання РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– безстроково, РїСЂРѕ притягнення СЃСѓРґРґС– РґРѕ дисциплінарної відповідальності.

2. Припинити конституційне провадження Сѓ справі щодо перевірки РЅР° відповідність Конституції України (конституційність) положень частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 20, пункту 3 частини шостої СЃС‚атті 122 Закону України „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“ РІС–Рґ 7 липня 2010 СЂРѕРєСѓ в„– 2453–VР†, пункту 11 частини першої статті 3, пунктів 21, 22 частини першої статті 27, статей 291, 321 Р—акону України „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“ РІС–Рґ 15 січня 1998 СЂРѕРєСѓ в„– 22/98-Р’Р  Р· наступними змінами, Сѓ СЏРєРёС… закріплено повноваження Вищої ради юстиції призначати СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° адміністративні посади РІ судах та звільняти С—С… Р· цих посад, РЅР° підставі пункту 2 статті 45 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“ – невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“.

3. Рішення Конституційного РЎСѓРґСѓ України С” РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРѕРІРёРј РґРѕ виконання РЅР° території України, остаточним С– РЅРµ може бути оскаржене.

Рішення Конституційного РЎСѓРґСѓ України підлягає опублікуванню Сѓ „Р’С–СЃРЅРёРєСѓ Конституційного РЎСѓРґСѓ України“ та РІ інших офіційних виданнях України.

 

Конституційний Суд України

Повернутися до переліку розділу