Нормативні акти

Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011

ІМЕНЕМ  УКРАЇНР

РІШЕННЯ

РљРћРќРЎРўРТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНР

Сѓ справі Р·Р° конституційним поданням Верховного РЎСѓРґСѓ України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“, „РџСЂРѕ внесення Р·РјС–РЅ РґРѕ деяких законодавчих актів України щодо недопущення Р·Р»РѕРІР¶РёРІР°РЅСЊ правом РЅР° оскарження“

Рј. Рљ Рё С— РІ                                                       Справа в„– 1-6/2011

16 червня 2011 року

в„– 5-СЂРї/2011

Конституційний Суд України у складі суддів:

 

Головіна Анатолія Сергійовича — головуючого,

Баулiна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовiченка Сергія Леонідовича,

Р’РёРЅРѕРєСѓСЂРѕРІР° Сергія Маркіяновича – доповідача,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Овчаренка Р’’ячеслава Андрійовича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув РЅР° пленарному засіданні справу Р·Р° конституційним поданням Верховного РЎСѓРґСѓ України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс), законів України „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“ РІС–Рґ 15 січня 1998 СЂРѕРєСѓ в„– 22/98–Р’Р  (Відомості Верховної Ради України, 1998 СЂ., в„– 25, СЃС‚. 146) Р·С– змінами (далі – Закон в„– 22), „РџСЂРѕ внесення Р·РјС–РЅ РґРѕ деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом РЅР° оскарження“ РІС–Рґ 13 травня 2010 СЂРѕРєСѓ в„– 2181–VI (Відомості Верховної Ради України, 2010 СЂ., в„– 26, СЃС‚. 272) (далі – Закон в„– 2181).

РџСЂРёРІРѕРґРѕРј для розгляду справи РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ статей 39, 40 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“ стало конституційне подання Верховного РЎСѓРґСѓ України.

Підставою для розгляду справи Р·РіС–РґРЅРѕ Р·С– статтею 71 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“ С” твердження СЃСѓР±’єкта права РЅР° конституційне подання РїСЂРѕ неконституційність окремих положень Кодексу, Закону в„– 22 та Закону в„– 2181.

 

Заслухавши суддю-доповідача Винокурова С.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

 

Сѓ СЃ С‚ Р° РЅ Рѕ РІ Рё РІ:  

 

1. РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання – Верховний РЎСѓРґ України – звернувся РґРѕ Конституційного РЎСѓРґСѓ України Р· клопотанням визнати такими, що РЅРµ відповідають Конституції України (С” РЅРµРєРѕРЅСЃС‚итуційними), положення:

– пункту 1 частини Рї’ятої статті 117 Кодексу, Р·Р° СЏРєРёРјРё РЅРµ допускається забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для РЅРёС… заборони вчиняти певні РґС–С—;

– Закону в„– 22, Р° саме частини першої статті 24,РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ СЏРєРёС… засідання Вищої ради юстиції вважається правомочним, якщо РЅР° РЅСЊРѕРјСѓ присутні більшість членів Вищої ради юстиції РІС–Рґ С—С— конституційного складу, частини третьої статті 25, Р·РіС–РґРЅРѕ Р· СЏРєРёРјРё Вища рада юстиції для здійснення СЃРІРѕС—С… повноважень може витребувати РєРѕРїС–С— СЃСѓРґРѕРІРёС… справ, розгляд СЏРєРёС… РЅРµ закінчено, частин РґСЂСѓРіРѕС—, третьої статті 32, РІ СЏРєРёС… визначається, що С” порушенням суддею РїСЂРёСЃСЏРіРё, частини шостої статті 46, Р·РіС–РґРЅРѕ Р· СЏРєРёРјРё повторне нез’явлення РЅР° засідання Вищої ради юстиції СЃСѓРґРґС–, СЏРєРёР№ оскаржує рішення Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України РїСЂРѕ притягнення Р№РѕРіРѕ РґРѕ дисциплінарної відповідальності, С” підставою для розгляду справи Р·Р° Р№РѕРіРѕ відсутності;

– підпункту 4 пункту 3 розділу Р† Закону в„– 2181 стосовно виключення частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 30 Закону в„– 22 РІ редакції, що діяла РґРѕ внесення Р·РјС–РЅ, РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ СЏРєРѕС— член Вищої ради юстиції, СЏРєРёР№ порушив питання перед Вищою радою юстиції РїСЂРѕ звільнення Р· посади СЃСѓРґРґС–, РЅРµ бере участі РІ голосуванні РїСЂРё прийнятті рішення.

Неконституційність зазначених положень Кодексу, Закону в„– 22 та Закону в„– 2181 Верховний РЎСѓРґ України обґрунтовує тим, що РЅРёРјРё, РЅР° Р№РѕРіРѕ РґСѓРјРєСѓ, неправомірно розширено конституційні повноваження Вищої ради юстиції, зокрема надано можливість чинити вплив РЅР° СЃСѓРґРґС–РІ РїСЂРё здійсненні РЅРёРјРё правосуддя, що звужує гарантії самостійності та незалежності СЃСѓРґРґС–РІ, Р° також обмежено конституційне право РѕСЃС–Р± РЅР° СЃСѓРґРѕРІРёР№ захист.

РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання вважає, що оспорювані положення суперечать статті 1, частині першій статті 6, С‡Р°СЃС‚инам першій, РґСЂСѓРіС–Р№ статті 8, частині РґСЂСѓРіС–Р№ статті  19, С‡Р°СЃС‚РёРЅС– третій статті 22, частинам першій, РґСЂСѓРіС–Р№ статті 55, СЃС‚аттям 59, 64, пунктам 14, 22 частини першої статті 92, С‡Р°СЃС‚инам РґСЂСѓРіС–Р№, Рї’ятій статті 125, частинам першій, РґСЂСѓРіС–Р№ СЃС‚атті 126, частинам РґСЂСѓРіС–Р№, третій статті 131  Конституції України.

2. РЎРІРѕС— позиції стосовно предмета конституційного подання висловили Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем’єр-міністр України, Вища рада юстиції, Вища кваліфікаційна РєРѕРјС–СЃС–СЏ СЃСѓРґРґС–РІ України, Вищий адміністративний СЃСѓРґ України, Вищий господарський СЃСѓРґ України, Рада СЃСѓРґРґС–РІ України, Генеральна прокуратура України, науковці Інституту держави С– права С–Рј. Р’.Рњ. Корецького РќРђРќ України, Національної академії прокуратури України, Національного університету „Юридична академія України імені Ярослава РњСѓРґСЂРѕРіРѕ“, Національного університету „Одеська юридична академія“.

3. Вирішуючи порушене в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходить з такого.

3.1. Україна С” правовою державою, РІ СЏРєС–Р№ визнається С– РґС–С” принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються РЅР° С—С— РѕСЃРЅРѕРІС– С– РїРѕРІРёРЅРЅС– відповідати С—Р№  (стаття 1, частини перша, РґСЂСѓРіР° статті 8 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України).

Органи державної влади здійснюють СЃРІРѕС— повноваження Сѓ встановлених Конституцією України межах С– РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ законів України, С—С… посадові РѕСЃРѕР±Рё Р·РѕР±РѕРІ’язані діяти лише РЅР° підставі, РІ межах повноважень та Сѓ СЃРїРѕСЃС–Р±, що передбачені Конституцією та законами України (частина РґСЂСѓРіР° статті 6, частина РґСЂСѓРіР° статті 19 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Основного Закону України виключно законами України визначаються, зокрема, судоустрій, судочинство, статус суддів.

3.2. Р’С–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ пункту 1 частини Рї’ятої статті 117 Кодексу РЅРµ допускається забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для РЅРёС… заборони вчиняти певні РґС–С—.

РќР° РґСѓРјРєСѓ СЃСѓР±’єкта права РЅР° конституційне подання, таке правове регулювання суттєво звузило Р№ обмежило Р·РјС–СЃС‚ та РѕР±СЃСЏРі права РЅР° СЃСѓРґРѕРІРёР№ захист.

Р—РіС–РґРЅРѕ Р· РћСЃРЅРѕРІРЅРёРј Законом України судочинство визначається виключно законами України (РїСѓРЅРєС‚ 14 частини першої статті 92), СЏРєС– приймає єдиний орган законодавчої влади РІ Україні – Верховна Рада України (стаття 75, РїСѓРЅРєС‚ 3 частини першої статті 85, СЃС‚аття 91).

Верховна Рада України, врегульовуючи питання судочинства, має виходити з конституційних засад утвердження й забезпечення прав та свобод людини і громадянина, діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ, СЏРєРёР№ СЃРїСЂРёСЏС” виконанню рішень СЃСѓРґСѓ С– гарантує можливість реалізації кожним конституційного права РЅР° СЃСѓРґРѕРІРёР№ захист, встановленого статтею 55 Конституції України. РЈ статті 117 Кодексу визначено РїРѕСЂСЏРґРѕРє застосування СЃСѓРґРѕРј заходів забезпечення адміністративного РїРѕР·РѕРІСѓ (підстави, СЃСѓР±’єкти ініціювання, стадії, РЅР° СЏРєРёС… може бути застосоване забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ, СЃРїРѕСЃРѕР±Рё Р№РѕРіРѕ забезпечення), Р° також передбачено, що РЅРµ допускається забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для РЅРёС… заборони вчиняти певні РґС–С—.

Конституційний РЎСѓРґ України виходить Р· того, що право РЅР° забезпечення адміністративного РїРѕР·РѕРІСѓ може бути обмежене Р· урахуванням особливостей публічно-правових РІС–РґРЅРѕСЃРёРЅ, РЅР° СЏРєС– поширюється юрисдикція адміністративних СЃСѓРґС–РІ. Регулювання підстав та РїРѕСЂСЏРґРєСѓ забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ здійснюється РІ інтересах РЅРµ лише позивача, Р° Р№ інших РѕСЃС–Р± – учасників провадження, суспільства, держави РІ цілому Р· дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Учасниками СЃСѓРґРѕРІРѕРіРѕ провадження Сѓ сфері публічно-правових РІС–РґРЅРѕСЃРёРЅ, врегульованого оспорюваними положеннями Кодексу, С”, зокрема, парламент та глава держави. Прийняття РЅРёРјРё актів та вчинення РґС–Р№ обумовлюються С—С…РЅС–Рј конституційним статусом та визначеними РІ РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРјСѓ Законі України повноваженнями. Недопущення забезпечення СЃСѓРґРѕРј адміністративного РїРѕР·РѕРІСѓ шляхом зупинення актів Верховної Ради України С– Президента України та встановлення для РЅРёС… заборони вчиняти певні РґС–С— РїРѕРІ’язане Р·С– значущістю С—С… діяльності, презумпцією конституційності прийнятих РЅРёРјРё актів та вчинених РґС–Р№ С– зумовлене тим, що використання таких засобів забезпечення РІ інтересах позивача може призвести РґРѕ порушення прав невизначеного кола РѕСЃС–Р±. Неможливість застосування СЃСѓРґРѕРј заходів забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ Сѓ виключних випадках РЅРµ С” РѕР±РјРµР¶РµРЅРЅСЏРј конституційного права громадян РЅР° СЃСѓРґРѕРІРёР№ захист.

Отже, Конституційний Суд України вважає, що Верховна Рада України, визначаючи в Кодексі інститут забезпечення позову як елемент судочинства та випадки, в яких не допускається забезпечення позову, встановлює правову визначеність та передбачуваність діяльності парламенту та глави держави, а відтак і стабільність регулювання суспільних відносин у державі, у тому числі шляхом видання цими органами актів у межах їхніх повноважень на основі та на виконання Конституції України (статті 6, 19, 85, 106 Основного Закону України).

Враховуючи викладене, положення пункту 1 частини Рї’ятої статті 117 Кодексу щодо недопущення забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ шляхом зупинення актів Верховної Ради України та Президента України або встановлення для РЅРёС… заборони вчиняти певні РґС–С— РЅРµ суперечать Конституції України.

3.3. РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання порушує перед Конституційним РЎСѓРґРѕРј України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 24 Закону в„– 22. Р—Р° змістом цих положень „засідання Вищої ради юстиції вважається правомочним, якщо РЅР° РЅСЊРѕРјСѓ присутні більшість членів Вищої ради юстиції РІС–Рґ С—С— конституційного складу“.

РЈ Конституції України визначено питання відання та  загальні засади формування Вищої ради юстиції (частини РґСЂСѓРіР°, третя СЃС‚атті 131), Р° організація С– РїРѕСЂСЏРґРѕРє С—С— діяльності, зокрема РІРёРјРѕРіРё щодо правомочності С—С— засідань, РїРѕСЂСЏРґРєСѓ прийняття рішень тощо, регулюються Законом в„– 22 та регламентом Вищої ради юстиції (стаття 2 Закону в„– 22).

Р’РёРјРѕРіРё щодо правомочності засідань Вищої ради юстиції спрямовані РЅР° здійснення цим органом СЃРІРѕС—С… повноважень шляхом прийняття рішень РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ частини четвертої статті 24 Р—акону в„– 22. Законодавець, визначаючи правомочність С—С— засідань, встановив необхідну кількість учасників засідання для прийняття рішення. Для цього РЅР° засіданні Вищої ради юстиції РїРѕРІРёРЅРЅР° бути присутня більшість РІС–Рґ С—С— конституційного складу.

Отже, положення частини першої статті 24 Закону № 22 не суперечать Конституції України.

3.4. РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання ставить перед Конституційним РЎСѓРґРѕРј України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 32 Закону в„– 22, СЏРєРёРјРё визначено, що порушенням суддею РїСЂРёСЃСЏРіРё С” невиконання суддею, що обіймає адміністративну посаду РІ СЃСѓРґС–, посадових РѕР±РѕРІ’СЏР·РєС–РІ, встановлених для РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕС— адміністративної посади, РїРѕРІ’язаних Р· процесуальними РґС–СЏРјРё.

Порушення суддею РїСЂРёСЃСЏРіРё С” однією Р· підстав для Р№РѕРіРѕ звільнення Р· посади РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ пункту 5 частини Рї’ятої статті 126 РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ Закону України. Верховна Рада України повноважна визначати критерії відповідальності Р·Р° РґС–С—, СЏРєС– С” порушенням суддею РїСЂРёСЃСЏРіРё. Таку Р¶ позицію висловив Конституційний РЎСѓРґ України С– РІ Рішенні РІС–Рґ 11 березня 2011 СЂРѕРєСѓ в„– 2-СЂРї/2011 (абзаци дев’ятий, одинадцятий, тринадцятий підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини), розглядаючи питання відповідності Конституції України (конституційності) положень частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 32 Закону в„– 22.

Порядок призначення, обрання на посаду судді та підстави звільнення з цієї посади регулюються Основним Законом України. Зміст вказаних положень стосовно статусу суддів розкрито в законах України відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.

Р—РіС–РґРЅРѕ Р· РћСЃРЅРѕРІРЅРёРј Законом України СЃСѓРґРґСЏ звільняється Р· посади органом, що Р№РѕРіРѕ обрав або призначив, внесення подання РїСЂРѕ звільнення СЃСѓРґРґС– Р· посади належить РґРѕ повноважень Вищої ради юстиції (РїСѓРЅРєС‚ 5 частини Рї’ятої статті 126, РїСѓРЅРєС‚ 1 частини першої статті 131), Р° РїРѕСЂСЏРґРѕРє та підстави внесення подання РїСЂРѕ звільнення СЃСѓРґРґС– Р· посади Р·Р° порушення РЅРёРј РїСЂРёСЃСЏРіРё визначено Верховною Радою України  Сѓ статті 105 Закону України „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“ та статті 32 Закону в„– 22.

РћР±РѕРІ’СЏР·РєРё СЃСѓРґРґС–, СЏРєРёР№ обіймає адміністративну посаду РІ СЃСѓРґС–, що РїРѕРІ’язані Р· процесуальними РґС–СЏРјРё, встановлені законом. Виконання таких РѕР±РѕРІ’СЏР·РєС–РІ безпосередньо РїРѕРІ’язане Р·С– здійсненням судочинства та С” Р№РѕРіРѕ невід’ємною складовою. Адміністративними посадами РІ СЃСѓРґС– С” посади голови СЃСѓРґСѓ та заступника (заступників) голови СЃСѓРґСѓ, РЅР° СЏРєС– призначаються СЃСѓРґРґС– Р· числа СЃСѓРґРґС–РІ цього СЃСѓРґСѓ, що склали РїСЂРёСЃСЏРіСѓ СЃСѓРґРґС– РїСЂРё С—С… призначенні РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– вперше (частини перша, РґСЂСѓРіР° статті 20, частина перша статті 55 Закону  України „РџСЂРѕ судоустрій С– статус СЃСѓРґРґС–РІ“). Невиконання суддею, що обіймає таку адміністративну посаду РІ СЃСѓРґС–, СЃРІРѕС—С… РѕР±РѕРІ’СЏР·РєС–РІ, РїРѕРІ’язаних Р· процесуальними РґС–СЏРјРё, С” порушенням РїСЂРёСЃСЏРіРё СЃСѓРґРґС–.

Отже, Верховна Рада України, визначивши в частині третій статті 32 Закону № 22 критерії відповідальності за вчинки, які є порушенням суддею присяги, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вказані положення не суперечать Основному Закону України.

3.5. РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання порушує перед Конституційним РЎСѓРґРѕРј України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини шостої статті 46 Р—акону в„– 22, Р·РіС–РґРЅРѕ Р· СЏРєРёРјРё повторне нез’явлення РЅР° засідання Вищої ради юстиції СЃСѓРґРґС–, СЏРєРёР№ оскаржує рішення Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України РїСЂРѕ притягнення Р№РѕРіРѕ РґРѕ дисциплінарної відповідальності, С” підставою для розгляду справи Р·Р° Р№РѕРіРѕ відсутності.

Конституційний Суд України вважає, що оспорюваними положеннями не звужено рівень гарантій недоторканності та незалежності судді при розгляді такої справи.

Р—РіС–РґРЅРѕ Р· частиною шостою статті 46 Закону в„– 22 Сѓ разі неможливості взяти участь Сѓ засіданні Вищої ради юстиції Р· поважних причин СЃСѓРґРґСЏ може надати РїРѕ суті порушених питань РїРёСЃСЊРјРѕРІС– пояснення, СЏРєС– долучаються РґРѕ матеріалів справи С– виголошуються РЅР° С—С— засіданні РІ РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРѕРІРѕРјСѓ РїРѕСЂСЏРґРєСѓ.

Такий РїРѕСЂСЏРґРѕРє розгляду скарги узгоджується Р· закріпленими РІ РћСЃРЅРѕРІРЅРёС… принципах Організації РћР±’єднаних Націй щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї РћРћРќ РІС–Рґ 29 листопада та 13 РіСЂСѓРґРЅСЏ 1985 СЂРѕРєСѓ, правилами розгляду питань, РїРѕРІ’язаних С–Р· відповідальністю СЃСѓРґРґС–РІ. Р’С–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ цих правил звинувачення або скарга щодо виконання суддею СЃРІРѕС—С… СЃСѓРґРѕРІРёС… С– професійних РѕР±РѕРІ’СЏР·РєС–РІ РїРѕРІРёРЅРЅР° бути невідкладно С– безсторонньо розглянута Р·РіС–РґРЅРѕ Р· РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕСЋ процедурою. РЎСѓРґРґСЏ має право РЅР° РІС–РґРїРѕРІС–РґСЊ С– справедливий розгляд.

РљСЂС–Рј того, встановлений частиною шостою статті 46 Р—акону в„– 22 РїРѕСЂСЏРґРѕРє розгляду скарг СЃСѓРґРґС–РІ узгоджується Р· положеннями пункту 5.1 Європейської хартії РїСЂРѕ закон РїСЂРѕ статус СЃСѓРґРґС–РІ РІС–Рґ 10 липня 1998 СЂРѕРєСѓ. Цією хартією передбачено, що Сѓ разі невиконання суддею РѕРґРЅРѕРіРѕ Р·С– СЃРІРѕС—С… РѕР±РѕРІ’СЏР·РєС–РІ, визначених законом, РІС–РЅ може підлягати санкції лише РЅР° підставі рішення Р·Р° пропозицією, рекомендацією або Р·РіРѕРґРѕСЋ комітету чи органу, РґРѕ складу СЏРєРѕРіРѕ входить РЅРµ менше РЅС–Р¶ половина обраних СЃСѓРґРґС–РІ. Справу такого СЃСѓРґРґС– повинен розглянути цей орган, заслухавши сторони, Р° СЃСѓРґРґСЏ, справа СЏРєРѕРіРѕ розглядається, повинен мати право РЅР° представництво.

Отже, положення частини шостої статті 46 Закону № 22 не суперечать Основному Закону України.

3.6. РЎСѓР±’єкт права РЅР° конституційне подання ставить перед Конституційним РЎСѓРґРѕРј України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 4 пункту 3 розділу Р† Закону в„– 2181, Сѓ СЏРєРѕРјСѓ викладено РІ РЅРѕРІС–Р№ редакції статтю 30 Закону в„– 22, що РЅРµ містить частини РґСЂСѓРіРѕС—, Сѓ СЏРєС–Р№ раніше визначалося, що член Вищої ради юстиції, СЏРєРёР№ порушив перед Вищою радою юстиції питання РїСЂРѕ звільнення Р· посади СЃСѓРґРґС–, РЅРµ бере участі РІ голосуванні РїСЂРё прийнятті рішення.

Конституційний РЎСѓРґ України виходить Р· того, що Вища рада юстиції С” колегіальним, незалежним органом. Закон наділяє РІСЃС–С… членів Вищої ради юстиції СЂС–РІРЅРёРјРё правами та РѕР±РѕРІ’язками (незалежно РІС–Рґ РїРѕСЂСЏРґРєСѓ С—С… призначення чи входження РґРѕ складу Р·Р° посадою), Сѓ тому числі Р№ правом брати участь Сѓ засіданні та особисто голосувати виходячи Р· матеріалів справи, що розглядається РЅР° цьому засіданні, та власних переконань.

Член Вищої ради юстиції, який порушив питання про звільнення з посади судді, під час прийняття рішення повинен виконувати свої повноваження сумлінно, чесно і неупереджено, що передбачено присягою, яку він складає перед вступом на посаду (частина перша статті 17 Закону № 22).

Однією Р· гарантій, СЏРєР° забезпечує розгляд Вищою радою юстиції питання РїСЂРѕ звільнення СЃСѓРґРґС– Р· посади РЅР° засадах РѕР±’єктивності, неупередженості, безсторонності, С”, зокрема, РІС–РґРІС–Рґ (самовідвід) члена Вищої ради юстиції (частина перша статті 26 Закону в„– 22).

Усунення члена Вищої ради юстиції від участі в голосуванні під час здійснення конституційних повноважень, крім визначених Законом № 22 випадків його обґрунтованого відводу, призводить до обмеження прав такого члена Вищої ради юстиції і порушення балансу квотного формування Вищої ради юстиції та принципів її діяльності.

Отже, положення підпункту 4 пункту 3 розділу Р† Закону в„– 2181 С” такими, що РЅРµ суперечать Конституції України.

4. Вирішуючи інші порушені в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України вбачає підстави для припинення конституційного провадження стосовно таких положень.

4.1. Р’С–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“ Сѓ конституційному поданні РїРѕРІРёРЅРЅРѕ зазначатися правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або окремих Р№РѕРіРѕ положень (РїСѓРЅРєС‚ 4 частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 39); предметом розгляду РІ Конституційному РЎСѓРґС– України може бути конституційне подання, РІ СЏРєРѕРјСѓ викладаються аргументи С– стверджується РїСЂРѕ неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки РљСЂРёРј (частина перша статті 71).

Однак Сѓ конституційному поданні РЅРµ наведено правового обґрунтування тверджень щодо невідповідності Конституції України положень пункту 1 частини Рї’ятої статті 117 Кодексу стосовно недопущення забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ шляхом зупинення актів Вищої ради юстиції або встановлення для неї заборони вчиняти певні РґС–С—, що Р·РіС–РґРЅРѕ Р· пунктом 2 статті 45 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“, § 51 Регламенту Конституційного РЎСѓРґСѓ України С” підставою для припинення конституційного провадження Сѓ справі РІ цій частині.

4.2. Верховний РЎСѓРґ України також порушує перед Конституційним РЎСѓРґРѕРј України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 25, частини РґСЂСѓРіРѕС—  статті 32 Закону в„– 22.

Конституційний РЎСѓРґ України Сѓ Рішенні РІС–Рґ 11 березня 2011 СЂРѕРєСѓ в„– 2-СЂРї/2011 визнав конституційними положення частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 32 Закону в„– 22,Сѓ СЏРєРёС… встановлено РґС–С—, СЏРєС– С” порушенням суддею РїСЂРёСЃСЏРіРё. Цим же рішенням визнано такими, що РЅРµ відповідають Конституції України (С” неконституційними), положення частини третьої статті 25 Закону в„– 22, Р·РіС–РґРЅРѕ Р· СЏРєРёРјРё Вища рада юстиції для здійснення СЃРІРѕС—С… повноважень може витребувати РєРѕРїС–С— СЃСѓРґРѕРІРёС… справ, розгляд СЏРєРёС… РЅРµ закінчено.

Таким чином, С” підстави для припинення конституційного провадження Сѓ справі РІ цій частині РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ статті 45 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“, § 51 Регламенту Конституційного РЎСѓРґСѓ України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, частинами першою, РґСЂСѓРіРѕСЋ статті 152, статтею 153 Конституції України, статтями 45, 51, 61, 63, 65, 67, 69, 73 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“, § 51 Регламенту Конституційного РЎСѓРґСѓ України, Конституційний РЎСѓРґ України

 

РІ Рё СЂ С– С€ Рё РІ:

1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (С” конституційними), положення:

– пункту 1 частини Рї’ятої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України щодо недопущення забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ шляхом зупинення актів Верховної Ради України та Президента України або встановлення для РЅРёС… заборони вчиняти певні РґС–С—;

– Закону України „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“ РІС–Рґ 15 січня 1998 СЂРѕРєСѓ в„– 22/98–Р’Р  Р·С– змінами, Р° саме частини першої статті 24 стосовно правомочності засідання Вищої ради юстиції, С‡Р°СЃС‚РёРЅРё третьої статті 32, РІ СЏРєРёС… визначено вчинки, СЏРєС– С” порушенням суддею РїСЂРёСЃСЏРіРё, частини шостої статті 46, Р·РіС–РґРЅРѕ Р· СЏРєРёРјРё повторне нез’явлення РЅР° засідання Вищої ради юстиції СЃСѓРґРґС–, СЏРєРёР№ оскаржує рішення Вищої кваліфікаційної РєРѕРјС–СЃС–С— СЃСѓРґРґС–РІ України РїСЂРѕ притягнення Р№РѕРіРѕ РґРѕ дисциплінарної відповідальності, С” підставою для розгляду справи Р·Р° Р№РѕРіРѕ відсутності;

– підпункту 4 пункту 3 розділу Р† Закону України „РџСЂРѕ внесення Р·РјС–РЅ РґРѕ деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом РЅР° оскарження“ РІС–Рґ 13 травня
2010 СЂРѕРєСѓ в„– 2181–VI, РІ СЏРєРѕРјСѓ викладено РІ РЅРѕРІС–Р№ редакції статтю 30 Закону України „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“, що РЅРµ містить частини РґСЂСѓРіРѕС—, РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ СЏРєРѕС— член Вищої ради юстиції, СЏРєРёР№ порушив питання перед Вищою радою юстиції РїСЂРѕ звільнення Р· посади СЃСѓРґРґС–, РЅРµ бере участі РІ голосуванні РїСЂРё прийнятті рішення.

2. Припинити конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень:

– пункту 1 частини Рї’ятої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України щодо недопущення забезпечення РїРѕР·РѕРІСѓ шляхом зупинення актів Вищої ради юстиції або встановлення для неї заборони вчиняти певні РґС–С— РЅР° підставі пункту 2 статті 45 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“ – невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“;

– частини третьої статті 25, частини РґСЂСѓРіРѕС— статті 32 Закону України „РџСЂРѕ Вищу раду юстиції“ РІС–Рґ 15 січня 1998 СЂРѕРєСѓ
в„– 22/98–Р’Р  Р·С– змінами РЅР° підставі статті 45 Закону України „РџСЂРѕ Конституційний РЎСѓРґ України“.

3. Рішення Конституційного РЎСѓРґСѓ України С” РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРѕРІРёРј РґРѕ виконання РЅР° території України, остаточним С– РЅРµ може бути оскаржене.

Рішення Конституційного РЎСѓРґСѓ України підлягає опублікуванню Сѓ „Р’С–СЃРЅРёРєСѓ Конституційного РЎСѓРґСѓ України“ та РІ інших офіційних виданнях України.

 

Конституційний Суд України

Повернутися до переліку розділу