Міжнародна діяльність

Європейський суд з прав людини

Європейський СЃСѓРґ Р· прав людини — РѕРґРЅР° Р· інституцій Ради Європи, створена 21 січня 1959 СЂРѕРєСѓ для контролю Р·Р° дотриманням прав С– СЃРІРѕР±РѕРґ людини та громадянина, закріплених РІ Європейській конвенції Р· прав людини, ратифікованої 1953 СЂРѕРєСѓ. Розташований Сѓ Страсбурзі (Франція).

На конференції Віденського саміту глав держав і урядів держав-членів Ради Європи у жовтні 1993 року було ухвалене рішення про створення нового Європейського суду з прав людини, який замінить колишню двоступеневу систему захисту прав та свобод. Реформований Суд як орган Ради Європи почав свою роботу 1 листопада 1998 року.

Склад Суду

У статті 20 Конвенції визначається кількість суддів Суду, яка відповідає кількості Високих Договірних Сторін Конвенції.

Судді повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу судову посаду, чи бути юристами з визнаним авторитетом.

РЈРїСЂРѕРґРѕРІР¶ строку СЃРІРѕС—С… повноважень СЃСѓРґРґС– РЅРµ можуть займатися РЅС–СЏРєРѕСЋ діяльністю, що С” «РЅРµСЃСѓРјС–СЃРЅРѕСЋ Р· С—С…РЅСЊРѕСЋ незалежністю, безсторонністю або вимогами виконання посадових РѕР±РѕРІ’СЏР·РєС–РІ РЅР° постійній РѕСЃРЅРѕРІС–».

Парламентська асамблея Ради Європи обирає суддів до Європейського суду строком на дев'ять років. Судді не можуть бути переобрані. Суддя може бути звільнений з посади, якщо рішення про його невідповідність встановленим вимогам буде ухвалене іншими суддями більшістю у дві третини голосів (стаття 24).

З квітня 2010 року суддею Європейського суду з прав людини є Ганна Юдківська.

Структура і юрисдикція Суду

Стаття 27 Конвенції передбачає створення в межах Суду трьох різних типів органів: комісій, палат і Великої палати.

Комісія, до складу якої входить три судді, може визнати неприйнятною або вилучити з реєстру справ індивідуальну заяву, якщо така ухвала може бути винесена без додаткового вивчення. Кожна така ухвала є остаточною і особа, що звернулась із заявою, не може вимагати її перегляду.

Р’ палатах, РЅР° РґСЂСѓРіРѕРјСѓ СЂС–РІРЅС– організаційної структури РЎСѓРґСѓ, здійснюється більша частина Р№РѕРіРѕ роботи. До складу палат входять СЃС–Рј СЃСѓРґРґС–РІ, включаючи Р№ члена палати Р·Р° посадою — СЃСѓРґРґСЋ, СЏРєРѕРіРѕ було обрано РІС–Рґ зацікавленої держави-учасниці, або РѕСЃРѕР±Сѓ, СЏРєР° призначається для участі РІ засіданнях РІ разі відсутності такого СЃСѓРґРґС–.

Окрім створення комісій, палата приймає ухвали щодо прийнятності та суті міждержавних і індивідуальних заяв, які не були визнані неприйнятними у комісіях. Як правило, палата приймає рішення щодо прийнятності окремо від рішення по суті.

Велика палата — третій рівень, РЅР° СЏРєРѕРјСѓ здійснюється робота РЎСѓРґСѓ. До складу Великої палати входять сімнадцять СЃСѓРґРґС–РІ. РћРєСЂС–Рј члена Великої палати Р·Р° посадою, РґРѕ складу Великої палати входять Голова РЎСѓРґСѓ, заступники Голови, голови палат та інші СЃСѓРґРґС–, СЏРєС– визначаються РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ регламенту РЎСѓРґСѓ.

Велика палата вповноважена розглядати лише ті справи, які були передані до неї і лише в трьох випадках,відповідно до статті 30, палата може відмовитись від своєї юрисдикції на користь Великої палати за таких обставин:

якщо справа, яку розглядає палата, порушує серйозне питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї, якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може призвести до результату, несумісного з рішенням, постановленим Судом раніше, якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього.

 

[http://uk.wikipedia.org/wiki/Європейський_суд_з_прав_людини]

Повернутися до переліку розділу