Історія Ради

Передумови та конституційний процес створення ВРЮ

Р’ Україні РїС–Рґ час кожного історичного періоду РїРѕ-СЂС–Р·РЅРѕРјСѓ вирішувались питання формування СЃСѓРґРґС–РІСЃСЊРєРѕРіРѕ РєРѕСЂРїСѓСЃСѓ. Р—Р° часів Центральної Ради РІ РіСЂСѓРґРЅС– 1917 СЂРѕРєСѓ Р±СѓРІ прийнятий Закон “РџСЂРѕ СѓРјРѕРІРё обсадження С– РїРѕСЂСЏРґРѕРє обрання СЃСѓРґРґС–РІ Генерального С– апеляційних СЃСѓРґС–РІ”. Р—Р° цим Законом СѓСЃС– СЃСѓРґРґС– обиралися Центральною Радою. Кандидати мали подавати СЃРІРѕС— заяви РґРѕ Секретарства СЃСѓРґРѕРІРёС… справ, СЏРєРµ Р·РѕР±РѕРІ’язувалося  С—С… передати РґРѕ Центральної Ради. РќР° РѕРґРЅСѓ посаду СЃСѓРґРґС– претендувало РІС–Рґ 4 РґРѕ 6 РѕСЃС–Р±. Закон висував РґРѕ РЅРёС… РѕРґРЅСѓ єдину РІРёРјРѕРіСѓ – мати вищу освіту, Р° також допускав обрання РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– навіть РѕСЃС–Р±, СЏРєС– такої освіти РЅРµ мали.

Р—Р° часів Гетьманату Р·РіС–РґРЅРѕ С–Р· Законом РїСЂРѕ утворення Державного Сенату РІС–Рґ 8 липня 1918 СЂРѕРєСѓ РґРѕ кандидатів Сѓ СЃСѓРґРґС– РґРѕ цієї вищої СЃСѓРґРѕРІРѕС— інстанції висувалися надзвичайно РІРёСЃРѕРєС– РІРёРјРѕРіРё: мати вищу юридичну освіту, перебувати РЅРµ менше СЏРє 15 СЂРѕРєС–РІ РЅР° посадах СЃСѓРґРѕРІРѕРіРѕ слідчого, товариша РїСЂРѕРєСѓСЂРѕСЂР° окружного СЃСѓРґСѓ або адвоката чи мати РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРёР№ науковий ступінь Р· юридичних наук. Р’ Українській державі РІСЃСЏ влада належала гетьману, отож Р±СѓРІ встановлений РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРёР№ РїРѕСЂСЏРґРѕРє РґРѕР±РѕСЂСѓ Р№ призначення кандидатів РЅР°  посади СЃСѓРґРґС–РІ. Міністр юстиції РІРЅРѕСЃРёРІ подання щодо кандидата РґРѕ Ради Міністрів, СЏРєР° попередньо Р№РѕРіРѕ розглядала. Після схвалення кандидатури Радою  Міністрів  гетьман  РџР°РІР»Рѕ Скоропадський призначав СЃРІРѕС—Рј наказом цю РѕСЃРѕР±Сѓ суддею.

Р—Р° радянського ладу (РѕРєСЂС–Рј періодів, коли РІРёСЂРѕРєРё виносили РЅРµ СЃСѓРґРё С– СЃСѓРґРґС–, Р° надзвичайні РєРѕРјС–СЃС–С— та особливі наради РїСЂРё Міністерстві внутрішніх справ тощо) запроваджувався принцип виборності СЃСѓРґРґС–РІ “трудящими С–Р· трудящих”, СЏРєРёР№ постійно пристосовувався РґРѕ Р·РјС–РЅ РІ організації радянської СЃСѓРґРѕРІРѕС— системи. Професійна підготовка кандидатів Сѓ СЃСѓРґРґС– РґРѕРІРіРёР№ час залишалась РїРѕР·Р° увагою. Р’ першу чергу враховувалися моральні та ідеологічні якості. РџСЂРё призначенні РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– вирішальну роль відігравала належність РґРѕ Комуністичної партії.

З прийняттям Декларації про державний суверенітет України і Акта проголошення незалежності України відразу не відійшла у минуле командно-адміністративна система взаємовідносин різних державних органів, а також докорінно не змінилося ставлення органів влади до судів. Водночас на офіційному рівні цій системі була запропонована альтернатива.

Р’ Концепції РЅРѕРІРѕС— Конституції України, СЏРєР° була схвалена Верховною Радою Української Р РЎР  (XII скликання) 19 червня 1991 СЂРѕРєСѓ, вказувалось, що через РІСЃСЋ Конституцію мають бути проведені ідеали правової держави. Шлях РїРѕР±СѓРґРѕРІРё України СЏРє незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, СЏРєРёР№ підтримав Український народ РЅР° референдумі Сѓ РіСЂСѓРґРЅС– 1991 СЂРѕРєСѓ, вимагав насамперед змінити РІ реальному житті принцип “демократичного централізму” РЅР° принцип “розподілу влади РЅР° законодавчу, виконавчу С– СЃСѓРґРѕРІСѓ”, проголошеного вже РІ Декларації РїСЂРѕ державний суверенітет України. Саме Сѓ Р·РІ’СЏР·РєСѓ Р·С– Р·РјС–РЅРѕСЋ принципів РїРѕР±СѓРґРѕРІРё держави СЃСѓРґРѕРІР° влада мала зайняти належне С—Р№ місце РІ державному механізмі, здобути фактичну С– юридичну самостійність С– незалежність Сѓ здійсненні правосуддя.

Усвідомлення необхідності проведення якнайшвидше реформ СѓСЃС–С… сфер життя дало Р·РјРѕРіСѓ Верховній Раді України вже РЅР° початку 1992 СЂРѕРєСѓ схвалити Концепцію СЃСѓРґРѕРІРѕ-правової реформи, СЏРєР° передбачала формування СЃСѓРґРѕРІРѕС— гілки влади РЅР° СЏРєС–СЃРЅРѕ РЅРѕРІРёС… принципах С– визначала етапи проведення цієї реформи. Р’ цьому документі вперше було підняте питання РїСЂРѕ необхідність створення належного механізму РІС–РґР±РѕСЂСѓ кадрів СЃСѓРґРѕРІРѕС— влади – безумовної гарантії незалежності СЃСѓРґРґС–РІ.

РЈ лютому 1994 СЂРѕРєСѓ РЅР° виконання завдання, визначеного Концепцією РїРѕ створенню механізмів забезпечення незалежності СЃСѓРґРґС–РІ, було прийнято Закон України “РџСЂРѕ кваліфікаційні РєРѕРјС–СЃС–С—, кваліфікаційну атестацію С– дисциплінарну відповідальність СЃСѓРґРґС–РІ СЃСѓРґС–РІ України”. Створені РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ РґРѕ цього Закону кваліфікаційні РєРѕРјС–СЃС–С— були покликані здійснювати декілька функцій, спрямованих РЅР° формування високопрофесійного СЃСѓРґРґС–РІСЃСЊРєРѕРіРѕ РєРѕСЂРїСѓСЃСѓ, серед СЏРєРёС…: перевірка дотримання кандидатами РЅР° посади СЃСѓРґРґС–РІ РІРёРјРѕРі, передбачених Законом України “РџСЂРѕ статус СЃСѓРґРґС–РІ”, складення РІРёСЃРЅРѕРІРєС–РІ РїСЂРѕ можливість обрання кандидатів РЅР° посади, Р° також РїСЂРѕ звільнення СЃСѓРґРґС–РІ Р· посад, проведення атестації СЃСѓРґРґС–РІ, порушення та проведення дисциплінарного провадження та інші.

Кваліфікаційні РєРѕРјС–СЃС–С— зберегли СЃРІРѕС— повноваження С– після підписання Президентом С– Верховною Радою України Конституційного РґРѕРіРѕРІРѕСЂСѓ 18 травня 1995 СЂРѕРєСѓ. Але цим документом було змінено РїРѕСЂСЏРґРѕРє призначення  СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади. Голови Верховного РЎСѓРґСѓ України С– Вищого арбітражного СЃСѓРґСѓ України та СЃСѓРґРґС– цих СЃСѓРґС–РІ призначались Верховною Радою Р·Р° поданням Президента, Р° РІСЃС– інші СЃСѓРґРґС– – Президентом Р·Р° поданням Міністерства юстиції, погодженим РІС–РґРїРѕРІС–РґРЅРѕ Р· Верховним РЎСѓРґРѕРј або Вищим арбітражним СЃСѓРґРѕРј. Таким чином, вперше процес призначення СЃСѓРґРґС–РІ РЅР° посади було виведено Р· “монополії” Рад народних депутатів С– розподілено РјС–Р¶ законодавчим органом С– главою держави, СЏРєРёР№ Р·Р° Конституційним РґРѕРіРѕРІРѕСЂРѕРј Р±СѓРІ С– главою виконавчої влади України.

Однак ні Концепцією нової Конституції України, ні проектом Конституції України, схваленим Конституційною комісією України 11 березня 1996 року, створення спеціального органу по добору кандидатів на посади суддів, як Вища рада юстиції, не передбачалось. В цьому проекті Конституції пропонувалась така схема формування суддівського корпусу: судді Верховного Суду України мали обиратись Сенатом (варіант проекту передбачав двопалатний парламент) за поданням Президента України, а кандидати у судді інших судів мали призначатись на посади Президентом України за поданням Міністра юстиції.

Для доопрацювання проекту Конституції 5 травня 1996 СЂРѕРєСѓ Верховною Радою була створена Тимчасова спеціальна РєРѕРјС–СЃС–СЏ, РґРѕ СЏРєРѕС— увійшли представники 12 РіСЂСѓРї С– фракцій. РљРѕРјС–СЃС–СЏ складалася Р· 28 членів, С—С— очолив представник РіСЂСѓРїРё “Центр” Сирота Рњ.Р”. Найчисельнішим було представництво РІС–Рґ фракції “Комуністи України – Р·Р° соціальну справедливість та народовладдя”. Ця фракція мала шість представників, інші – РІСЃСЊРѕРіРѕ РїРѕ РґРІР°.

У травні до проекту Конституції Тимчасовою спеціальною комісією була внесена додаткова стаття, яка передбачала створення в Україні Ради Магістратури. До відання цього органу пропонувалось віднести:

1)            внесення подання РїСЂРѕ призначення або усунення Р· посад СЃСѓРґРґС–РІ;

2)            внесення подання РїСЂРѕ призначення або усунення Р· посади Генерального РїСЂРѕРєСѓСЂРѕСЂР° України;

3)            прийняття рішення Р· РїСЂРёРІРѕРґСѓ порушення СЃСѓРґРґСЏРјРё С– прокурорами РІРёРјРѕРі несумісності;

4)            здійснення дисциплінарного провадження щодо СЃСѓРґРґС–РІ Верховного РЎСѓРґСѓ України С– СЃСѓРґРґС–РІ Вищих спеціалізованих СЃСѓРґС–РІ та розгляд скарг РЅР° рішення РїСЂРѕ притягнення РґРѕ дисциплінарної відповідальності СЃСѓРґРґС–РІ апеляційних та місцевих СЃСѓРґС–РІ.

Передбачалось, що Рада магістратури складатиметься Р· 21 члена. Народна Рада України (таку назву мав парламент РІ цьому варіанті Конституції), Президент України, Р·’С—Р·Рґ СЃСѓРґРґС–РІ України, Р·’С—Р·Рґ адвокатів України, Всеукраїнська конференція працівників прокуратури, Р·’С—Р·Рґ представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначатимуть РїРѕ три члена РґРѕ Ради магістратури. Р—Р° посадою РґРѕ Ради Магістратури входитимуть Голова Верховного РЎСѓРґСѓ України та Міністр юстиції, Р° очолюватиме С—С— Президент України.

РЈ Р·РІ’СЏР·РєСѓ С–Р· запровадженням такої інституції Р±СѓРІ змінений С– РїРѕСЂСЏРґРѕРє призначення РЅР° посаду СЃСѓРґРґС–. Право першого призначення РЅР° посаду СЃСѓРґРґС– строком РЅР° Рї’ять СЂРѕРєС–РІ надавалось Президентові України. Р’СЃС– інші СЃСѓРґРґС– мали обиратися Народною Радою України безстроково. Цей РїРѕСЂСЏРґРѕРє стосувався РІ РѕСЃРЅРѕРІРЅРѕРјСѓ СЃСѓРґРґС–РІ місцевих СЃСѓРґС–РІ. Водночас СЃСѓРґРґС–РІ апеляційних СЃСѓРґС–РІ, Вищих спеціалізованих СЃСѓРґС–РІ та СЃСѓРґРґС–РІ Верховного РЎСѓРґСѓ Народна Рада України РїРѕРІРёРЅРЅР° була РЅРµ обирати, Р° призначати РІ РїРѕСЂСЏРґРєСѓ, встановленому законом.

Обговорення та опрацювання редакції статті щодо Ради магістратури РЅР° засіданнях Тимчасової РєРѕРјС–СЃС–С— дає уявлення  РїСЂРѕ рівень СЂРѕР·СѓРјС–РЅРЅСЏ народними депутатами необхідності С– важливості такого органу РІ комплексному механізмі забезпечення незалежності СЃСѓРґРґС–РІ С– СЃСѓРґРѕРІРѕС— влади РІ цілому С– водночас недопущення створення РІ державі корпоративної СЃСѓРґРѕРІРѕС— системи.

Фракція комуністів 16 травня 1996 СЂРѕРєСѓ РЅР° черговому засіданні Тимчасової РєРѕРјС–СЃС–С— РїСЂРё обговоренні розділу “Правосуддя” категорично виступила проти запровадження Ради магістратури, але С—С… пропозиція була відхилена 19 голосами.

РќР° цьому засіданні РґРѕРІРіРѕ точилася суперечка щодо включення Генерального РїСЂРѕРєСѓСЂРѕСЂР° Р·Р° посадою РґРѕ складу Ради магістратури. Це було викликано тим, що члени РєРѕРјС–СЃС–С— РЅРµ могли визначитися, РґРѕ СЏРєРѕС— Р¶ гілки влади віднести прокуратуру. Р— огляду РЅР° те, що Рада магістратури мала розглядати С– скарги РїСЂРѕРєСѓСЂРѕСЂС–РІ РїСЂРѕ притягнення С—С… РґРѕ дисциплінарної відповідальності,  РїРµСЂРµРјРѕРіР»Р° точка Р·РѕСЂСѓ РїСЂРѕ необхідність включення РґРѕ складу Ради магістратури Р·Р° посадою Генерального РїСЂРѕРєСѓСЂРѕСЂР°.

РџСЂРё подальшій роботі над редакцією проекту статті щодо Ради магістратури надійшла пропозиція РІС–Рґ народного депутата України   Рябця Рњ. Рњ. стосовно Р·РјС–РЅРё назви Ради магістратури РЅР° Вищу раду юстиції. Р—РјС–РЅР° назви мотивувалася тим, що РІ Україні ніколи РЅРµ існувало магістратур С– слово “магістратура” для нас РЅРµ С” історичним, РєСЂС–Рј того, РІ проекті Конституції України РЅРµ вживалась загальна назва “магістратура” РЅС– РґРѕ посад РІ органах прокуратури, РЅС– РІ судах. Це свідчить РїСЂРѕ те, що автори раціональної пропозиції щодо запровадження спеціального органу РїРѕ формуванню СЃСѓРґРґС–РІСЃСЊРєРѕРіРѕ РєРѕСЂРїСѓСЃСѓ механічно запозичили цю європейську назву, РЅРµ усвідомлюючи РґРѕ кінця РґСѓС…Сѓ політичного та юридичного життя цих країн, С– водночас знехтували історичними та правовими традиціями розвитку українських державних інститутів. Пропозиція щодо перейменування Ради магістратури була прийнята 15 червня 1996 СЂРѕРєСѓ РЅР° черговому засіданні Тимчасової спеціальної РєРѕРјС–СЃС–С— РїРѕ опрацюванню проекту Конституції України.

За аналогією таких європейських країн, як Франція та Італія, у проектах Конституції України, поданих на розгляд Верховної Ради України як у першому, так і другому читаннях передбачалось, що Раду магістратури (згодом Вищу раду юстиції) повинен очолювати Президент України.

При обговоренні на засіданні Верховної Ради України 27 червня 1996 року у другому читанні статті 131 проекту Конституції України розгорнулась жвава дискусія навколо поправки народного депутата України Буздугана Ю.О., який запропонував виключити положення про те, що Вищу раду юстиції очолює Президент України. Внесення такої поправки мотивувалося здебільшого порушенням двох конституційних принципів: розподілу влади і незалежності судової влади. Тимчасова комісія цієї поправки не підтримувала. Поправка ставилась на голосування декілька разів і вона не набирала необхідної кількості голосів. Вже в ході дискусії вносились пропозиції, щоб цю раду очолив або Голова Верховної Ради України, або Голова Конституційного Суду України. Ці новели не були також сприйняті більшістю парламентарів. І тільки при голосуванні статті 131 проекту Конституції України в цілому, але без положення про те, що Вищу раду юстиції очолює Президент України, вона була прийнята 310 голосами.

Таким чином, питання РїСЂРѕ Голову Вищої ради юстиції стало предметом законодавчого врегулювання. Через півтора СЂРѕРєСѓ після прийняття Конституції України РІ Законі України “РџСЂРѕ Вищу раду юстиції”, що Р±СѓРІ прийнятий 15 січня 1998 СЂРѕРєСѓ, зазначене РґРёСЃРєСѓСЃС–Р№РЅРµ питання набуло логічного завершення. РЇРє передбачено статтею 20 Закону, Голова Вищої ради юстиції обирається Р· членів Ради. Водночас, щоб забезпечити незалежність цього колегіального органу С– РЅРµ допустити домінування РІ керівництві представника однієї гілки влади РІ законі закріплено застереження: Головою Р’Р Р® РЅРµ може бути обрано Голову Верховного РЎСѓРґСѓ, Міністра юстиції та Генерального РїСЂРѕРєСѓСЂРѕСЂР°, СЏРєС– входять РґРѕ складу Ради Р·Р° посадою.

Рђ РѕС‚ навколо компетенції Вищої ради юстиції РґРёСЃРєСѓСЃС–Р№ фактично РЅРµ було. Для нашої країни це цілком РЅРѕРІРёР№ інститут, СЏРєРёР№ запропоновано Сѓ вигляді додаткової статті проекту Конституції Р·Р° декілька місяців РґРѕ С—С— прийняття. Зарубіжний РґРѕСЃРІС–Рґ діяльності РїРѕРґС–Р±РЅРёС… органів РЅС– парламентаріями, РЅС– вітчизняними науковцями РЅРµ вивчався, наукових публікацій щодо Р№РѕРіРѕ статусу, призначення та ролі РІ забезпеченні РЅРµ тільки незалежності СЃСѓРґРѕРІРѕС— влади, Р° Р№ дотримання СЃСѓРґРґСЏРјРё РїСЂРёСЃСЏРіРё РЅРµ друкувалось. Окремі депутати розуміли, що повноваження Вищої ради юстиції, виписані Сѓ проекті, далекі РІС–Рґ оптимальних, Р° тому пропонували ці повноваження визначити РЅРµ РІ Конституції, Р° РІ законі РїСЂРѕ цей орган. 

Таку пропозицію відхилили. Також РЅРµ погодилась Тимчасова РєРѕРјС–СЃС–СЏ С–Р· запропонованою народним депутатом   РњСѓСЃС–СЏРєРѕСЋ Р’.Р›. редакцією пункту 1 статті 131 такого змісту:

В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить:

- прийняття рекомендації РїСЂРѕ призначення, обрання РЅР° посади або усунення Р· посад професійних СЃСѓРґРґС–РІ СЃСѓРґС–РІ загальної юрисдикції”.

Однак 28 червня 1996 СЂРѕРєСѓ була прийнята Конституція України, РІ СЏРєС–Р№ РІ статті 131 проголошено РїСЂРѕ те, що РІ Україні РґС–С” РЅРѕРІРёР№ конституційний орган – Вища рада юстиції С– визначено С—С— повноваження, склад та РїРѕСЂСЏРґРѕРє утворення.

Проте Вища рада юстиції розпочала СЃРІРѕСЋ діяльність майже через РґРІР° СЂРѕРєРё після прийняття Конституції України через складний, тривалий процес законодавчого забезпечення РґС–С— РћСЃРЅРѕРІРЅРѕРіРѕ закону держави, РІ тому числі – підготовки, опрацювання та прийняття Закону України «РџСЂРѕ Вищу раду юстиції».   

 

РљРћРќРЎРўРТУЦІЯ УКРАЇНР
(витяг)
Р РѕР·РґС–Р» VIII

ПРАВОСУДДЯ

Стаття 131

     Р’ Україні РґС–С” Вища рада юстиції, РґРѕ відання СЏРєРѕС— належить:

1)внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів.

      Верховного РЎСѓРґСѓ України С– СЃСѓРґРґС–РІ вищих спеціалізованих СЃСѓРґС–РІ та розгляд скарг РЅР° рішення РїСЂРѕ притягнення РґРѕ дисциплінарної відповідальності СЃСѓРґРґС–РІ апеляційних та місцевих СЃСѓРґС–РІ, Р° також РїСЂРѕРєСѓСЂРѕСЂС–РІ.

      Вища рада юстиції складається Р· двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, Р·'С—Р·Рґ СЃСѓРґРґС–РІ України, Р·'С—Р·Рґ адвокатів України, Р·'С—Р·Рґ представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають РґРѕ Вищої ради юстиції РїРѕ три члени, Р° всеукраїнська конференція працівників прокуратури - РґРІРѕС… членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

_____

Cтворення РІ Україні конституційного органу держави - ​​Вищої ради юстиції - стало важливим РєСЂРѕРєРѕРј РЅР° шляху здійснення СЃСѓРґРѕРІРѕ-правової реформи, РїРѕР±СѓРґРѕРІРё сучасної СЃСѓРґРѕРІРѕС— системи, забезпечення функціонування незалежної СЃСѓРґРѕРІРѕС— влади. РћСЃРЅРѕРІРЅРµ Р№РѕРіРѕ призначення - разом Р· іншими державними інститутами формувати високопрофесійний СЃСѓРґРґС–РІСЃСЊРєРёР№ РєРѕСЂРїСѓСЃ, здатний кваліфіковано, відповідально С– неупереджено здійснювати правосуддя РЅР° професійній РѕСЃРЅРѕРІС–. 
 
Р—Р° СЃРІРѕС—Рј статусом Вища рада юстиції С” колегіальним, незалежним органом, Р° Р·Р° РїРѕСЂСЏРґРєРѕРј утворення та діяльності - демократичним. Конституційний склад Вищої ради юстиції - 20 членів. Враховуючи специфічні повноваження та завдання Ради, С—С— формує Глава Держави, законодавча С– СЃСѓРґРѕРІР° гілки влади, Р° також РїСЂРѕРєСѓСЂРѕСЂСЃСЊРєР° система та інститути громадянського суспільства - адвокатура, навчальні та наукові юридичні кола. 
Статус, повноваження, організація С– РїРѕСЂСЏРґРѕРє діяльності цього органу визначається Конституцією України, Законом України "РџСЂРѕ Вищу раду юстиції" та регламентом Вищої ради юстиції, СЏРєРёР№ затверджується РЅР° С—С— засіданні. 
Свою діяльність Вища рада юстиції почалася 31 березня 1998 року. В цей день було проведено його перше засідання. Цей день вважається днем утворення Вищої ради юстиції України.